1. Важка психічна хвороба, що виражається в порушенні психічної діяльності, втраті зв’язку з дійсністю, супроводжується галюцинаціями, маренням, неадекватною поведінкою; психоз.

2. Стан крайнього збудження, несамовитого захоплення або шаленства, що нагадує поведінку психічно хворої людини.

3. Перен. Безглузда, нерозумна думка, дія або явище; абсурд, нісенітниця.

1. Людина, яка страждає на психічний розлад, душевну хворобу; той, хто має порушення психічної діяльності, що виражається в галюцинаціях, маренні, неадекватній поведінці; божевільний.

2. (переносне значення) Той, хто поводиться нестримано, надто емоційно або вчиняє безрозсудні, незвичайні вчинки; несамовита, шалена людина.

1. Міфологічне дерево, яке в українських народних віруваннях та обрядовій поезії символізує центр світу, зв’язок між землею, підземним і небесним світами; часто згадується в колядках, щедрівках та веснянках як місце перебування богів, предків або небесних світил.

2. У давніх слов’ян — ритуальне дерево (зазвичай хвойне або фруктове), прикрашене стрічками, вінками, паляницями тощо, яке встановлювали під час свят (наприклад, на Зелені свята) як об’єкт поклоніння або символ родючості та життя; прообраз сучасної новорічної ялинки.

3. Переносно — високе, могутнє дерево, що викликає повагу своїм виглядом або віком; дерево-велетень.

1. Дія за значенням дієслова «божитися»; клятва, присяга, заприсягання, які часто супроводжуються звертанням до Бога або святих релігійних символів як свідків правдивості сказаного.

2. Обітниця, обіцянка, дана під клятвою або зі зверненням до Бога.

3. Розм. Слівце, вигук, який уживається для підсилення сказаного, вираження переконання або здивування (наприклад, «ей-богу», «біг-ме»).

1. Напрям у сучасному мистецтві, де тіло людини використовується як об’єкт або полотно для творчості, часто з використанням фарб, гриму, гіпсу, світла чи інших матеріалів.

2. Твір мистецтва, створений шляхом художнього перетворення людського тіла, що є результатом діяльності у цьому напрямі.

1. Рідка отрута для знищення бодяків та інших бур’янів, що виготовляється з коріння або листя цих рослин шляхом відварювання або настоювання.

2. Народна назва будяку польового (Cirsium arvense) або будяку звичайного (Cirsium vulgare) — багаторічних колючих бур’янових рослин родини айстрових.

3. Розмовна назва неякісного, підробного алкогольного напою, переважно горілки, що викликає неприємні відчуття або отруєння (за аналогією з отрутою).

1. Рідкісне прізвище українського походження, що може бути пов’язане з діалектним словом “бодня” (діжка, посудина для зберігання) або з дієсловом “бодати”.

2. У місцевій топоніміці або історичних документах може вживатися як назва населеного пункту, місцевості або прізвиська мешканця певної території.

1. Рослина родини айстрових, переважно колюча, з потужним стрижневим коренем, пурпуровими або рожевими квітками, зібраними в кошики; багато видів є злісними бур’янами, деякі використовуються як медоноси або декоративні рослини (рід Círsium).

2. Народна назва деяких інших колючих рослин родини айстрових, зокрема осоту (рід Sónchus) та татарника (рід Onopórdum).

3. Переносно: про колючу, неприємну в спілкуванні людину.

1. Прізвисько, яке вживається стосовно людини, що дратує, докучає, набридає іншим своєю поведінкою або розмовами.

2. Рід водяних крем’яних губок родини Spongillidae, що живуть у прісних водоймах і мають жорсткий, колючий скелет з кремнезему, який колись використовували як абразив для полірування та в народній медицині.

Бодхісаттва (також бодгісатва, бодхісатва) — у буддизмі махаяни: істота (людина або надлюдська), яка досягла стану, коли може стати буддою (просвітленою), але свідомо відкладає остаточне входження в нірвану заради допомоги всім живим істотам у їхньому звільненні від страждань і досягненні просвітлення.

Бодхісаттва — у ранньому буддизмі (тхераваді) та в загальному сенсі: будь-яка людина, яка зробила твердий обіт (обітницю) стати буддою і йде шляхом духовного вдосконалення до просвітлення.

Бодхісаттва — у буддійській міфології та мистецтві: конкретна шанована надприродна істота, що уособлює певні досконалі якості (наприклад, Авалокітешвара — співчуття, Манджушрі — мудрість), якій приносять молитви і поклоняються як небесному покровителю.