1. Народ у Замбії та сусідніх регіонах Центральної Африки, що належить до групи народів банту.

2. Мова народу бемба, одна з основних мов Замбії, належить до сім’ї банту.

3. (перен., розм.) Невиразна, незрозуміла мова; безглузда балаканина, нісенітниця (за аналогією з незрозумілою для носія української мови африканською мовою).

1. В архітектурі: вівтарна перегородка у візантійських храмах, що відокремлює вівтарну частину (апсиду) від нави; прототип сучасного іконостаса.

2. В античній архітектурі: підвищення, помост або платформа для оратора, статуї божества або вівтаря, що часто оточувалося колонами.

Беліял — власна назва демонічної істоти в християнській демонології та апокрифічній літературі, що втілює абсолютне зло, беззаконня та розпусту; часто ототожнюється з Сатаною або одним із верховних демонів.

Беліял — вживана в українській мові (переважно в богословському, історичному чи художньому контексті) транскрипція біблійного імені Вельзевул (Веельзевул), що походить від гебрейського «Baal Zebub» (Володар мух).

1. (геологія) Мінерал класу карбонатів, різновид доломіту, що містить домішки заліза; має білий, жовтуватий або сіруватий колір, кристалічну структуру.

2. (історичний термін) Назва одного з видів цементу (портландцементу) або будівельного матеріалу на його основі, що використовувався у XIX — на початку XX століття.

1. Мінерал класу сульфатів, водний сульфат калію та магнію (K₂Mg(SO₄)₂·4H₂O), що утворює безбарвні, білі або жовтуваті кристали; рідкісний мінерал, який зустрічається в соленосних відкладеннях.

2. (переносне значення, рідко вживане) Про щось дуже рідкісне, малодоступне або екзотичне (за аналогією з рідкісним мінералом).

1. Власна назва міста в Німеччині, розташованого в землі Баден-Вюртемберг, на річці Дунай.

2. Власна назва річки в Німеччині, лівої притоки Дунаю, що протікає через однойменне місто.

3. (рідко) Власна назва прізвища або історичної особистості, пов’язаної з цим регіоном.

1. У біблійній та демонологічній традиції — злий дух, демон, втілення зла, беззаконня та розпусти; одне з імен Сатани.

2. У переносному значенні — про людину, яка вдається до злих, аморальних вчинків, порушує моральні та соціальні норми; лиходій, злочинець.

1. Місто на сході Франції, адміністративний центр департаменту Територія Бельфор, відоме своєю монументальною фортецею та скульптурою «Бельфорський лев».

2. Фортеця-символ у місті Бельфор, збудована на скелі, яка є видатним зразком військово-інженерного мистецтва XVII–XIX століть та історичним пам’ятником.

3. Департамент (адміністративна одиниця) на сході Франції, що носить назву «Територія Бельфор» (фр. Territoire de Belfort).

Бельфльор — власна назва популярного сорту яблук французького походження, який характеризується великими плодами з гладенькою шкіркою, що має яскраво-червоний рум’янець на зеленувато-жовтому тлі, та кислувато-солодким смаком.

Бельфльор — власна назва селекційного сорту китівки (декоративної рослини), виведеного в Україні, з великими махровими квітками рожевого кольору.

1. Міцна щільна бавовняна тканина саржевого переплетення, що використовується для виготовлення конвеєрних стрічок, пасових передач, а також для технічних та упаковочних цілей.

2. Конвеєрна або транспортерна стрічка, зроблена з такої тканини та гумотехнічних матеріалів.