Словник Української Мови
1. Рід декоративних чагарників родини жимолостеві, що походять із Східної Азії, відомі своїми рясними трубчастими квітами білого, рожевого, кармінового або жовтого кольору, що розквітають навесні та влітку.
2. Декоративний садовий чагарник, представник роду Weigela, який культивується для озеленення через свої пишні квіти та відносну непримхливість.
1. (діал.) Гучно, несамовито кричати, галасувати; лементувати.
2. (перен., діал.) Гучно та настирливо говорити, сперечатися; лаятися.
1. Сприятлива випадковість, щаслива доля, успіх у чомусь, що залежить від випадку; удача.
2. Рідко вживане значення: процес переміщення, транспортування когось або чогось; везіння як дія за значенням дієслова «везти».
1. У фізиці та геофізиці — лінія або поверхня, усі точки якої мають однаковий потенціал силового поля (наприклад, гравітаційного, електричного).
2. У метеорології — ізолінія, що з’єднує на карті точки з однаковим значенням атмосферного електричного потенціалу.
3. У геодезії та картографії — лінія, що відповідає поверхні з однаковим гравітаційним потенціалом (наприклад, поверхня геоїда).
1. Розмовне позначення удачі, щасливого випадку або вдалого збігу обставин, коли щось відбувається на користь людини без особливих її зусиль.
2. У спорті (переважно в азартних іграх, покері) — ситуація, коли гравець виграє або отримує перевагу завдяки випадковому, малоймовірному результату, а не вмілому розіграшу.
1. Прізвисько, яке вживається стосовно людини, що говорить надто голосно, галасливо або багатослівно; крикуна, базікала.
2. Власна назва персонажа українського фольклору, зокрема вертепної драми, що уособлює тип простодушної, галасливої та метушливої людини.
3. (заст.) Назва одного з видів дикої качки (Anas strepera), що мешкає на водоймах України; сіра качка.
1. Розмовне позначення людини, якій щастить, якій часто та без особливих зусиль щастить у житті, у різних ситуаціях; щасливчик.
2. Уживається як прізвисько або неофіційне ім’я людини, яка відповідає опису з першого значення.
1. У спорті (зокрема в американському футболі) — про спосіб утримання м’яча: двома руками, притискуючи до тулуба, зігнутими в ліктях руками та зап’ястками, що забезпечує максимальну безпеку від вибивання.
2. У ширшому вжитку — дуже міцно, надійно, щільно (схопити, тримати).
Везувіт — мінерал класу силікатів, різновид гранату, що складається переважно з кальцію та алюмінію; названий на честь вулкана Везувій, де був вперше знайдений.
Еквіполенція — у логіці та лінгвістиці: відношення між поняттями або судженнями, які є рівнозначними, однаково істинними або взаємозамінними в певному контексті без втрати смислу.
Еквіполенція — у формальній семантиці: властивість мовних виразів мати однакове значення (денотат) або бути тотожними за змістом.