Значення
- (Лінгвістика) –
Розмовне позначення людини, якій щастить, якій часто та без особливих зусиль щастить у житті, у різних ситуаціях; щасливчик.
- (Лінгвістика) –
Уживається як прізвисько або неофіційне ім’я людини, яка відповідає опису з першого значення.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. везунчик, р. везунчика, д. везунчикові, з. везунчика, о. везунчиком, м. везунчикові, к. везунчику