божество

1. Верховна надприродна істота, що є об’єктом релігійного поклоніння; бог або богиня в політеїстичних релігіях та міфологіях.

2. Божественна сутність, надлюдська істота, що володіє надприродними силами та владою над певними аспектами буття (наприклад, божество сонця, божество родючості).

3. У переносному значенні — предмет надмірного захоплення, обожнювання.

Приклади вживання слова

божество

Приклад 1:
Кілька типів з оленячими і бичачими рогами на головах, підтанцьовуючи, виносять на середину кімнати священний повстяний килимок (у нас об такі ноги витирають), а перед ним, разом із фінальними екстазами співу («золотої германійської брами дай нам пропливти великим рибою»), задля суцільного захвату виставляють погруддя: золочена бронза в дещо збільшених ПЕРВЕРЗІЯ ЗО пропорціях (щодо природних, ясна річ), і я розумію так, що то їхнє божество, божище, божисько, — ліпше сказати, якийсь чи то пітекантроп, чи будда, чи німецький філософ- матеріяліст, він же Сторож Германійської Брами, або ж Еґір, Ґрунґнір і Фафнір 1, вартовий заклятого саду… Усі присутні, крім мене, врочисто вклякли перед його божистою з’явою. Коли ж і я забаг опуститися на коліна, то дівчата, всі чотири мої наглядачки, просто не дали мені цього зробити, хапаючи мене звідусіль за все на світі.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Приклад 2:
8 Ф у р і а — в античній міфології демонічне божество помсти та мук сумління. 11 Не утерплю приписать тут пресладких Еп и куров ы X слов си X.— Наведене висловлювання Епікура взято з його листа до Менекея.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Приклад 3:
А як вернув він до себе в хату і, лігши в постіль, згадував усю сьогоднішню днину, то нічого, окрім свідомості свого щастя, не міг у собі розібрати: сім’я любих Шмідтів і божество — Зоя поспліталися в один суцільний образ, в одну спільну чудову китицю прекрасних і бездоганних людей, і всі ті люди прихильно ставилися до нього, всі вони не тільки позволили йому любити їх, ба й самі платили прихиллям. Маючи таку щасливу свідомість, Лаговський аж раював — він сміливо міг сказати, що для нього більше вже немає на світі ніяких бажань, і крізь сон прошептав: — О Augenblick?
— Тютюнник Григорій, “Вир”