Древослів

Словник Української Мови

  • верховинка

    1. Жителька або уродженка Верховини — історико-етнографічного регіону в Українських Карпатах.

    2. Назва традиційного карпатського танця, що походить з Верховини, який виконують у швидкому темпі, часто парами або групами.

    3. Народна пісня, зазвичай ліричного або жартівливого характеру, поширена в гуцульському фольклорі та призначена для супроводу однойменного танцю.

    4. Музична пісня або інструментальна мелодія, написана у стилізованій формі гуцульського фольклору, часто з використанням характерних ритмічних та ладових особливостей.

  • галстуковий

    1. Призначений для галстука, що стосується галстука.

    2. Призначений для виготовлення галстуків, властивий галстуку.

  • екосфера

    1. Глобальна екосистема, що охоплює всі живі організми (біосферу) та їх середовище існування (атмосферу, гідросферу, літосферу) на планеті Земля, їх взаємодію та обмін речовинами й енергією.

    2. У технологічному та бізнес-контексті — інтегрована сукупність цифрових сервісів, платформ, пристроїв та стандартів певної компанії або технології, які створюють єдине взаємопов’язане середовище для користувача.

  • ґанджуватися

    1. (розм.) Бути в поганому настрої, хмуритися, сердитися; виявляти незадоволення, дражливість.

    2. (розм.) Уперто відмовлятися від чогось, не погоджуватися, сперечатися; бути примхливим, вигадувати вимоги.

  • верховинець

    1. Мешканець або уродженець Верховини — гірської місцевості в Українських Карпатах, зокрема території на північних схилах головного хребта від Чорногори до Гуцульщини.

    2. Представник етнографічної групи українців — верховинців (гуцулів, бойків, лемків), що проживають у Карпатах.

    3. (переносне значення) Людина, яка живе в гірській місцевості, характеризується вольовим, незалежним характером, звичаями та побутом, типовими для карпатських мешканців.

  • верховина

    1. Верхня частина гори, пагорба або будь-якої височини; вершина.

    2. Місцевість, розташована в горах, на височині; нагір’я, височина.

    3. (заст. та діал.) Місцевість, розташована вгорі за течією річки; верхов’я.

    4. (як власна назва, з великої літери) Історико-географічна область Українських Карпат, що охоплює території в межах сучасних Івано-Франківської та Закарпатської областей, населену переважно гуцулами; Гуцульщина.

  • екостратиграфія

    Розділ стратиграфії, що вивчає закономірності розподілу та послідовності геологічних шарів (шарів осадових порід) на основі вивчення викопних решток організмів та їх екологічних асоціацій для відновлення умов минулого середовища існування та відносного датування відкладень.

  • галстук

    1. Деталь чоловічого або жіночого костюма у вигляді стрічки, що зав’язується навколо коміра сорочки під шиєю різними способами, переважно як прикраса або елемент ділового стилю.

    2. Рідкий зв’язок, з’єднання або сполучна ланка між кимось або чимось (переносне значення, застосовується переважно у множині: “гальстуки”).

  • верховик

    1. Місцевий вітер у гірській місцевості, що дме з гір у долину, зверху вниз; типовий для Карпат, часто теплий і сухий.

    2. Уроженець або житель Верховини, гірської частини Карпат; гуцул.

    3. Конь верхової породи, призначений для верхової їзди; верхова коняка.

    4. Заст. Вершник, той, хто їде верхи або вправно їздить верхи.

  • верховець

    1. Мешканець або уродженець села Верхівці (назва кількох населених пунктів в Україні).

    2. Мешканець або уродженець міста Верхівців (назва кількох історичних місцевостей).

    3. Заст. Той, хто живе в горах, високо в горах; горець, верховинник.