Словник Української Мови
1. Сукупність особин певного виду рослин або тварин, що пристосувалися до конкретних місцевих умов середовища (наприклад, ґрунту, клімату) і набули стійких морфологічних або фізіологічних відмінностей, але не втратили здатність схрещуватися з іншими популяціями цього виду.
2. У більш широкому сенсі — різновид, форма живого організму, що характеризується специфічними адаптаціями до певного типу екологічного середовища або географічного регіону.
1. Власна назва річки в Україні, лівої притоки Дніпра, що протікає Чернігівською областю.
2. Застаріла назва річки Ворскла, лівої притоки Дніпра.
1. (столярн.) Призначений для виготовлення галтелей (округлих виступів, виїмок або жолобків на поверхні деталі); що має форму галтели.
2. (тех.) Стосовний до галтелі (округлого переходу між двома поверхнями деталі, що з’єднуються під кутом).
1. Який має ґандж, тобто схильний до незадоволення, ображатися, бути невдоволеним, злобним або примхливим; буркотливий, сварливий.
2. Який виражає незадоволення, злість або примхливість; похмурий, насуплений.
1. Той, хто верховодить, керує, розпоряджається; провідник, ватажок, лідер.
2. Риба родини коропових (Leuciscus cephalus), поширена у прісних водоймах Європи; головень, головль.
1. Найвища, першочергова влада або панування в державі, суспільстві, організації; принцип, за яким певна інституція (наприклад, парламент, закон) має найвищий статус і не може бути скасована іншою внутрішньою структурою.
2. Стан, положення того, що є найвищим, головним, панівним у певній сфері, системі відносин або в ієрархії.
1. Технологія, спрямована на мінімізацію негативного впливу на навколишнє середовище, раціональне використання природних ресурсів та забезпечення сталого розвитку; технологія, що ґрунтується на принципах екології.
2. Конкретний технічний процес, метод, пристрій або система, що реалізують цілі охорони довкілля, зменшення забруднення, енергозбереження, переробки відходів тощо.
1. Спеціальний рубанок для вистругування жолобків, викружок та інших криволінійних поверхонь.
2. Виструганий таким рубанком жолобок, викружка або скіс (фаска) на ребрі деталі, що є елементом декоративного оздоблення в столярній та теслярській справі.
3. У гірничій справі — горизонтальна підземна гірнича виробка, що не має безпосереднього виходу на поверхню і проведена за простяганням корисного покладу.
1. Особа, яка займає найвищу посаду в державі, організації або громаді; верховний правитель, глава.
2. (заст.) Той, хто перебуває вище за інших за соціальним становищем або владою; повелитель, володар.
3. (перен., рідко) Той, хто має перевагу, панує в якій-небудь галузі діяльності.
1. Мешканці Верховини — селища міського типу в Івано-Франківській області, а також історико-етнографічного регіону Карпат.
2. Український самодіяльний аматорський фольклорний колектив (ансамбль пісні і танцю), створений у 1945 році в селі Верховина (тоді — Жаб’є) та широко відомий своїм аутентичним виконанням гуцульської музики, пісень і танців.