Значення
- (Юриспруденція) –
Найвища, першочергова влада або панування в державі, суспільстві, організації; принцип, за яким певна інституція (наприклад, парламент, закон) має найвищий статус і не може бути скасована іншою внутрішньою структурою.
- (Соціологія) –
Стан, положення того, що є найвищим, головним, панівним у певній сфері, системі відносин або в ієрархії.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. верховність, р. верховності, д. верховності, з. верховність, о. верховністю, м. верховності, к. верховносте