Словник Української Мови
1. Курс вітрильника щодо вітру, при якому вітер дме з лівого борту (лівий галс) або з правого борту (правий галс).
2. Відрізок шляху вітрильного судна від одного повороту до іншого при русі зі зміною галсу (лавируванні).
3. Трос (шкот), за допомогою якого керують нижнім вітром (передньою шкаториною) прямого вітрила, відтягуючи його навітряний кут до носа.
1. Найвище становище, першість, перевага серед когось або чогось, що визначає право на владу, керівництво або підпорядкування собі інших.
2. (У правознавстві) Принцип, за яким певна влада, закон або система має найвищу силу та авторитет на певній території, і жоден інший акт чи інституція не може їй протистояти (наприклад, верховенство права, верховенство закону).
Екосоціалізм — політична та економічна ідеологія, що поєднує соціалістичну критику капіталізму з екологічною критикою індустріального продуктивізму, прагне до створення суспільства, заснованого на екологічній раціональності, демократичному контролі, соціальній рівності та задоволенні реальних людських потреб.
Екосоціалізм — рух, що виступає за радикальну трансформацію суспільних відносин і способу виробництва на засадах екологічної стійкості та соціальної справедливості, розглядаючи екологічну кризу та соціальну нерівність як два прояви однієї системної проблеми капіталістичного ладу.
1. Зменшувальна форма від слова “ґанок”: невеликий ґанок, невеличкий ґанок.
2. Розмовна назва для будь-якого ґанку, часто вживана незалежно від його розмірів.
3. (у множині, “ґанки”) Архітектурний елемент у вигляді невеликого виступу фасаду будівлі зі сходами та навісом над вхідними дверима; те саме, що ґанок.
1. (діал.) Людина, яка живе або працює на верхньому поверсі; верхолаз, особливо на будівництві або при збиранні фруктів.
2. (перен., рідк.) Людина, яка займає високе становище, начальник; той, хто зверхньо дивиться на інших.
1. Верхня частина чогось, верхній шар, поверхня або найвища точка (наприклад, верхняк льоду, верхняк ґрунту).
2. У лісівництві — дерево, що перевищує за висотою основну масу насадження, має розвинену крону і формує верхній ярус лісу.
3. У техніці та будівництві — верхня частина конструкції, балка, ригель або брус, що спирається на стійки і замикає раму (наприклад, верхняк дверей, вікон, кріплення шахти).
4. Розмовне позначення вищого керівництва, начальства.
5. У сільському господарстві — верхній, найкращий шар сіна в стозі.
1. Біологічна система, що складається зі спільноти живих організмів (біоценозу) та середовища їх існування (біотопу), пов’язаних між собою обміном речовин, енергії та інформації.
2. Сукупність технологій, компаній, продуктів або послуг, що тісно взаємодіють і формують єдине ціле в певній галузі, часто навколо ключової платформи чи стандарту (напр., цифрова, інноваційна, бізнес-екосистема).
1. Верхня частина чого-небудь, верхній шар; поверхня, верховиння (застаріле або діалектне).
2. Верхній одяг, верхня частина одягу (застаріле або діалектне).
3. (У множині) Верхнини — географічна назва: місцевість, розташована на височині, верхів’ях річки; часто вживається як власна назва окремих історичних регіонів (наприклад, Верховина — гуцульський край).
1. (хімія, застаріле) Група хімічних елементів, до якої належать фтор, хлор, бром, йод та астат; галогени.
2. (хімія, застаріле) Бінарні сполуки, солі галогеноводневих кислот (наприклад, хлорид натрію); галогеніди.