• верховідка

    1. Власна назва села в Україні, розташованого в Бориспільському районі Київської області.

    2. (рідко) Жіночий відповідник до слова “верховод” — жінка, яка очолює, керує групою людей або має провідну роль у якійсь справі.

  • екотон

    Перехідна зона між двома або більше сусідніми екологічними співтовариствами (наприклад, між лісом і степом), що характеризується різким градієнтом умов середовища та підвищеним біорізноманіттям.

  • галтувальний

    1. (техн.) Призначений для галтування — обробки деталей у барабані з абразивними матеріалами для згладжування поверхні, заокруглення країв або очищення.

    2. (техн.) Стосовний до процесу галтування або пов’язаний з ним (наприклад, галтувальний барабан, галтувальна машина).

  • ґанджувати

    1. (розм.) Бути в поганому настрої, хандрити, скиглити, нарікати.

    2. (розм.) Марно витрачати час, байдикувати, ледарювати.

    3. (заст.) Нудно та одноманітно говорити, базікати.

  • верховодіння

    1. Дія за значенням дієслова “верховодити”; керівництво, управління ким-небудь або чим-небудь, часто з відтінком самовпевненого або свавільного нав’язування своєї волі.

    2. Стан або положення того, хто верховодить; домінування, переважання, панування в певній сфері.

  • верховодство

    1. Панування, переважання, домінування в якійсь сфері, зокрема в політиці, економіці тощо; гегемонія.

    2. Керівництво, провід, лідерство в якійсь справі або серед певної групи людей.

    3. Заст. Першість, перевага у чомусь; верховенство.

  • екотоксикологія

    Наука, що вивчає вплив токсичних речовин (забруднювачів) на екосистеми, популяції та види живого, а також їх поширення, перетворення та накопичення в навколишньому середовищі.

    Розділ токсикології, що займається дослідженням шкідливих ефектів хімічних, фізичних та біологічних факторів на організми в природних умовах, зокрема в контексті їхньої взаємодії в екологічних системах.

  • галтирь

    1. (діал.) Глибоке місце в річці, яке утворилося внаслідок вимивання ґрунту; водовій, вир.

    2. (діал.) Швидка течія на річці, перекат.

    3. (діал.) Гучний, бурхливий потік води; водоспад, поріг.

  • верховодка

    1. Дрібна прісноводна риба родини коропових (Leucaspius delineatus), що мешкає у стоячих або повільних водах, має сріблясте видовжене тіло та характерну темну смужку уздовж бокової лінії.

    2. Рід риб (Leucaspius), до якого належить цей вид, представлений у фауні України.

  • верховодиця

    1. Жінка, яка займає вище становище, керує чимось або має владу над іншими; голова, керівниця, старша.

    2. Жінка, яка прагне нав’язувати свою волю, схильна командувати та керувати іншими; ватажок, провідниця (часто з відтінком несхвалення).