Словник Української Мови
1. Фахівець, який працює на значній висоті (на висотних спорудах, стовпах, деревах тощо), зазвичай з використанням спеціального спорядження для страхування.
2. Той, хто займається сходженням на важкодоступні гірські вершини, скелі; альпініст.
3. Рослина або тварина, здатна високо підніматися або жити на висоті (наприклад, певні види мавп, котів або ліан).
Екофенотип — сукупність ознак організму (фенотип), що виникає в результаті взаємодії його генотипу з конкретними умовами навколишнього середовища (екологічними факторами) протягом індивідуального розвитку.
Екофенотип — конкретна форма прояву (варіант) виду в певних екологічних умовах, що виявляється в морфологічних, фізіологічних або поведінкових адаптаціях до цих умов.
Верхоквітник — ботанічний термін, що позначає верхню частину оцвітини (пелюстки або віночок) у квітці, особливо коли вона має складну будову та відрізняється від нижньої частини (нижоквітника).
1. Уживаний у дитячій мові та фольклорі вигук для позначення швидкого, раптового падіння або повалювання чогось, часто з гуркотом.
2. Розмовне, переважно дитяче, позначення халепу, невдачі, провалу в якійсь справі або грі.
3. Власна назва народної дитячої гри, в якій учасники, тримаючись за руки, по черзі перестрибують через зведені руки інших гравців, що супроводжується співом або виголошуванням відповідного вірша.
1. Діалектна назва гойдалки (пристрою для гойдання, що складається з перекладини на стійках або підвісу).
2. У західних регіонах України — народна назва рослини звичайної вовнянки (Verbascum thapsus), також відомої як дивина.
Екофен — власна назва українського інтернет-видання та громадської організації, яка спеціалізується на висвітленні екологічних проблем, сталого розвитку та екологічної політики.
Екофен — загальна назва серії масштабних міжнародних онлайн-конференцій (самітів), присвячених кліматичним змінам та захисту довкілля, ініційованих українською стороною.
1. (діал.) Те саме, що верховод — людина, яка прагне панувати над іншими, нав’язує свою волю; зарозумілий узурпатор влади.
2. (перен., рідк.) Той, хто знаходиться на самому верху чогось; верхолаз.
1. Високогірна частина гірської системи, що характеризується значними абсолютними висотами, різким розчленованим рельєфом (часто з альпійськими формами) та специфічними кліматичними умовами; високогір’я.
2. Власна назва конкретної географічної місцевості або регіону в горах (наприклад, Верхогір’я — назва села чи урочища).
1. (діал.) Швидко, метушливо рухатися, поспішати, кидатися з боку в бік; метушитися.
2. (діал.) Безладно, неохайно їсти; жерти.
3. (діал., рідк.) Важко працювати, надриватися на роботі; гнути спину.
1. Пов’язаний з екотопією — фантастичним літературним жанром, який зображає ідеальне, гармонійне суспільство, що живе в повній злагоді з природним середовищем; що стосується утопії, заснованої на екологічних принципах.
2. Такий, що відповідає принципам екотопії; ідеалізовано екологічно чистий, збалансований і сталий (про суспільство, технології, спосіб життя).