верховик

[ʋɛrxoʋɪk] Іменник

Буква:В

Значення

  1. (Геологія) –

    Місцевий вітер у гірській місцевості, що дме з гір у долину, зверху вниз; типовий для Карпат, часто теплий і сухий.

  2. (Географія) –

    Уроженець або житель Верховини, гірської частини Карпат; гуцул.

  3. (Зоологія) –

    Конь верхової породи, призначений для верхової їзди; верхова коняка.

  4. (Історія) –

    Заст. Вершник, той, хто їде верхи або вправно їздить верхи.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

р. верховика, д. верховикові, з. верховик, о. верховиком, м. верховикові, к. верховику

Більше записів