1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Старосамбірському районі (за адміністративним поділом до 2020 року).
2. (заст., діал.) Місце, де щось виходить на поверхню, витвір; вихід, джерело (наприклад, води).
-
гамівний
1. Стосовний до Гамова, пов’язаний з ним (зазвичай про фізичні теорії, моделі, механізми).
2. У фізиці елементарних частинок: такий, що описує взаємодію за теорією Янга—Міллса, аналогічною до теорії Гамова бета-розпаду (наприклад, гамівні поля, гамівні бозони).
-
вийняття
Вийняття — дія за значенням дієслова “вийняти”; процес вилучення, витягання, виймання чогось із середини чогось іншого.
Вийняття — результат такої дії; предмет або субстанція, що була вилучена, витягнута.
Вийняття (спец., техн.) — технологічна операція або конструктивний елемент, призначений для вилучення частини виробу, деталі з форми, патрона тощо.
-
екстрадуральний
1. (в анатомії та медицині) розташований або той, що відбувається над твердою мозковою оболонкою (дурою), поза нею; позадуральний.
2. (в анатомії тварин) розташований поза шкірними покривами (наприклад, про екстрадуральні залози).
-
виймання
1. Дія за значенням дієслова виймати; вилучення, витягання чогось із середини чогось іншого.
2. У техніці, гірничій справі — видобування, вибірка корисної копалини з надр землі.
3. У медицині — хірургічна операція з видалення (екстракції) чого-небудь, наприклад, зуба або інородного тіла.
-
гамулець
Гамулець — власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Яремчанській міській громаді.
-
вий
1. У давньослов’янській та українській міфології — злий дух, привид, що, за повір’ями, виходить із могили після смерті людини та блукає по землі, наводячи жах на живих; часто вважається двійником померлого або його душою.
2. У фольклорі — невід’ємна частина образу відьми або чаклуна, яка, за переказами, може покидати тіло сплячої людини (часто у вигляді комахи або іншої істоти) та блукати вночі, завдаючи шкоди.
-
екстрадиція
1. Видача іноземній державі особи, яка вчинила злочин на її території або проти неї, для притягнення до кримінальної відповідальності або для відбування призначеного покарання, здійснювана на підставі міжнародного договору або принципу взаємності.
2. Процедура передачі такої особи між державами як результат офіційного запиту про видачу.
-
визір
1. (історичне) Титул вищого сановника, першого міністра в деяких мусульманських країнах, зокрема в Османській імперії; великий візир.
2. (переносне, рідко) Особа, яка має велику владу, важливий керівник, наближений до правителя.
-
визівання
1. (діал.) Дія за значенням дієслова «визівати» — вигукування, викрикування, виспівування (найчастіше про півня).
2. (перен., рідко) Гучне, нав’язливе повторення чогось, виголошування на розспіви.