виймання

1. Дія за значенням дієслова виймати; вилучення, витягання чогось із середини чогось іншого.

2. У техніці, гірничій справі — видобування, вибірка корисної копалини з надр землі.

3. У медицині — хірургічна операція з видалення (екстракції) чого-небудь, наприклад, зуба або інородного тіла.

Приклади вживання

Приклад 1:
Виймання замкненого провідника з струмом з магнітного поля. Якщо через контур, що охоплений замкненим струмом І, проходив магнітний потік 1BФ , то при вийманні провідника зміна магнітного по- току дорівнюватиме 112 BBBB ФФФФ −=−=∆ .
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Приклад 2:
Ці зміни можуть відбуватися з різних причин, зокрема через: – переміщення постійного магніту віднос- но нерухомого провідника; – переміщення контуру відносно нерух о- мого магніту; – замикання та розмикання струму в о б- мотці нерухомого електромагніту, роз-Електромагнетизм 184 міщеного поблизу провідника; – відносне переміщення контуру і елек – тромагніту; – зміну магнітної індукції поля електр о- магніту (виймання осердя при сталому струмі в обмотці або зміну струму рео с- татом); – зміну комутатором напрямку струму в обмотці електромагніту; – постійний рух контуру в неоднорідному магнітному полі; – обертальний рух контуру в однорідному магнітному полі. Отже, індукційний стр у м в з а м к не- ному провідному контурі виникає тільки тоді, коли змінюється магнітний потік, який проходить через площу, охоплену контуром.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Частина мови: іменник (однина) |