1. (у фольклорі) Міфічна істота, злий дух у вигляді величезної жаби, яка, за повір’ями, може проковтнути місяць, викликаючи місячне затемнення.
2. (переносно, розм.) Про повну, огрядну людину або дитину.
Словник Української Мови
1. (у фольклорі) Міфічна істота, злий дух у вигляді величезної жаби, яка, за повір’ями, може проковтнути місяць, викликаючи місячне затемнення.
2. (переносно, розм.) Про повну, огрядну людину або дитину.
1. (у хімії) що стосується екстрагента — речовини, яка використовується для екстракції (вилучення) певного компонента з суміші або розчину.
2. (у технології) що має властивість вилучати, виділяти певну речовину з іншого середовища.
1. Власна назва села в Україні, що розташоване в Золочівському районі Львівської області.
2. (Істор.) Скорочена назва Визівського монастиря — православного чоловічого монастиря, заснованого в селі Визів (нині — Польща) у XVII столітті, важливого релігійного та культурного осередку для українців у період після Берестейської унії.
Власна назва процесу створення та розвитку персонажа Візбула (англ. Wizzle) — героя дитячої анімаційної серії “Візбул та його друзі” (оригінальна назва “Wizzle and Friends”), який є втіленням радісного, допитливого та доброго духа лісу.
1. (діал.) Невеликий, часто занедбаний або захаращений куток, закуток у хаті чи дворі; закуток, куточок.
2. (перен., діал.) Віддалене, глухе, малодоступне місце; глушина, захолустя.
1. Властивість за значенням прикметника “визублений”; наявність виступів, зубців, зазубрин на краю або поверхні чогось.
2. (Медицина, стоматологія) Ступінь або характер видимості зубних рядів та окремих зубів при розмові, посмішці тощо; параметр у ортодонтії та естетичній стоматології.
1. (техн., хім.) Такий, що здійснює екстракцію; призначений для вилучення, витягання певних речовин із суміші за допомогою розчинника.
2. (перен., спец.) Такий, що виділяє, виокремлює, отримує щось (наприклад, інформацію, дані, сенс) з чогось складного або об’ємного.
1. (у стоматології) Процес прорізування та виходу зубів, особливо молочних у дітей; зубіння.
2. (у біології, анатомії) Наявність зубців, зубоподібних виступів на краю або поверхні органу, кістки, листка тощо; зазубреність.
3. (у техніці, архітектурі) Елемент декору у вигляді ряду зубців, зубоподібних виступів на карнизі, парапеті тощо; зубці, зубчасте завершення.
1. (діал.) Невеликий, тісно збитий кущ, густі зарості чагарнику або молодого лісу; хащі, гущавина.
2. (перен.) Безладне нагромадження чогось, купа різнорідних предметів; безладдя.
3. (перен., розм.) Гучна, галаслива сварка, суперечка; переполох, метушня.
Визубень — власна назва села в Україні, розташованого в Тернопільській області, Чортківському районі.