Словник Української Мови
1. Ліричний жанр поезії, віршований твір, що виражає сум, задуму, медитативну роздумливість, часто навіяний роздумами про бренність життя, втрату або кохання.
2. Музичний твір (інструментальний або вокальний) задумливого, сумного, смуткуватого характеру.
1. (історичне) У Київській Русі та Великому князівстві Литовському — право від’їзду васала від свого сюзерена до іншого князя або пана без втрати вотчинних прав на земельну власність.
2. (історичне, юридичне) Офіційний документ (грамота), який посвідчував це право або загалом дозвіл на від’їзд, вільне переміщення.
3. (переносне, застаріле) Дозвіл, свобода дій; стан вільного вибору або можливість уникнути чогось.
1. Великий, перезрілий або гігантський гарбуз.
2. Розм. Про щось велике, грубкувате або незграбне (часто про голову).
1. Жінка або дівчина, яка закінчила навчання в певному навчальному закладі (школі, училищі, вузі тощо) та отримала відповідний документ про освіту.
2. Учасниця, яка закінчила курс навчання або підготовки в певному закладі, організації або за певною програмою (наприклад, випускниця курсу, академії, програм обміну).
1. Автор елегій; поет, який пише елегії.
2. Перен. Людина, схильна до меланхолії, задуми, сумних роздумів; той, хто виражає в своїй творчості або поведінці сумний, елегійний настрій.
1. Особа, яка закінчила навчання в навчальному закладі (школі, училищі, технікумі, вузі тощо) і отримала відповідний документ про освіту.
2. Той, хто завершив курс навчання за певною програмою (наприклад, курси підвищення кваліфікації, тренінги) або був учасником певного проекту, програми (наприклад, випускник обміну, випускник стипендіальної програми).
3. (У спеціальному контексті) Продукція, виготовлена, випущена підприємством за певний період; виріб, що вийшов із виробництва (застаріле або спеціалізоване вживання).
1. Рідкісна назва села Гарбузин у Миколаївській області України, що вживається переважно в історичному чи поетичному контексті.
2. У переносному значенні — місцевість, де в достатку ростуть гарбузи; гарбузове поле.
1. Дія за значенням дієслова “випускати”; надання можливості комусь або чомусь вийти, виїхати, вилетіти, виплисти звідкись або звільнення з ув’язнення, обмеження.
2. Процес виготовлення, виробництва та постачання на ринок продукції, товарів, видань тощо певною серією або партією.
3. Дія, пов’язана з відмовою від володіння чимось, дозвіл на вільний рух або вихід (наприклад, випускання води з резервуара, випускання повітря з шини).
4. У технічних та спеціалізованих контекстах — регульоване видалення, скидання або подача речовини, енергії або інформації (наприклад, випускання пари, випускання вихлопних газів).
1. Абстрактний іменник, що означає властивість або стан, пов’язаний з елегією; наявність у творі мистецтва, мовленні чи настрої рис сумного, задумливого, часто ностальгійного ліризму, легкого смутку та меланхолії.
2. У літературознавстві та мистецтвознавстві — ліричний, сентиментально-сумний настрій, тональність художнього твору, що викликає почуття ніжності, сумовитості та роздумів про минуле.
1. Дія за значенням випустити — надання можливості вийти, виїхати, вирушити кудись; звільнення з обмеженого простору або з-під контролю.
2. Окрема партія, група одночасно виготовлених, вироблених або випущених у обіг (у продаж, у ефір тощо) одиниць продукції, товарів, видань, програм.
3. Окремий номер серійного періодичного видання (газети, журналу), теле- або радіопрограми, що виходить у певний час.
4. Група учнів, студентів, курсантів тощо, які одночасно закінчили навчальний заклад.
5. У промисловості — кінцевий продукт, готова продукція, що вироблена підприємством за певний період.
6. У фінансах — емісія, випуск у обіг цінних паперів, банкнот, монет.
7. У техніці — кінець, край чогось, що виступає назовні (наприклад, випуск труби).
8. У військовій справі — присвоєння офіцерського звання після закінчення військового навчального закладу, а також група осіб, які отримали таке звання одночасно.