Словник Української Мови
Буква
1. Жінка або дівчина, яка закінчила навчання в певному навчальному закладі (школі, училищі, вузі тощо) та отримала відповідний документ про освіту.
2. Учасниця, яка закінчила курс навчання або підготовки в певному закладі, організації або за певною програмою (наприклад, випускниця курсу, академії, програм обміну).
Приклад 1:
Вони свідчать, з яким чуттям відповідальности й живим інтересом вона, філолог за освітою, випускниця славнозвісних Вищих жіночих Бестужевських курсів у Петербурзі, взялася за зовсім нову для неї справу — побудову експозиції в музеї, — щиро намагаючись узгодити її з ідеологічними вимогами дня. Правда, це не вберегло її від звинувачень в українському буржуазному націоналізмі, зокрема 1929 року у зв’язку з процесом СВУ, коли в орбіту звинувачень було втягнуто деяких близьких до музею людей, зокрема В. Отамановського.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”