випускник

1. Особа, яка закінчила навчання в навчальному закладі (школі, училищі, технікумі, вузі тощо) і отримала відповідний документ про освіту.

2. Той, хто завершив курс навчання за певною програмою (наприклад, курси підвищення кваліфікації, тренінги) або був учасником певного проекту, програми (наприклад, випускник обміну, випускник стипендіальної програми).

3. (У спеціальному контексті) Продукція, виготовлена, випущена підприємством за певний період; виріб, що вийшов із виробництва (застаріле або спеціалізоване вживання).

Приклади вживання

Приклад 1:
А через кілька років випускник Острозької Академії замість богослова став сотником надвірної охорони князя Василя-Костянтина Острозького. Сотня налічувала п’ятсот молодих і жилавих хлопців, набраних із сіл і міст князя.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”

Частина мови: іменник (однина) |