Значення
- (Література) –
Ліричний жанр поезії, віршований твір, що виражає сум, задуму, медитативну роздумливість, часто навіяний роздумами про бренність життя, втрату або кохання.
- (Мистецтво) –
Музичний твір (інструментальний або вокальний) задумливого, сумного, смуткуватого характеру.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. елегія, р. елегії, д. елегії, з. елегію, о. елегією, м. елегії, к. елегіє
Походження слова (Етимологія)
Слово «елегія» походить від грецького «елегеїа» (ἐλεγεία), що первісно означало «жалібна пісня». Воно пов’язане з грецьким «еле́гос» (ἔλεγος) — «голосіння», етимологія якого неясна. В українську мову слово прийшло через німецьку (Elegie) та польську (elegia) посередництво. Спочатку так називали вірші, написані елегійним дистихом, а згодом — твори з меланхолійним, сумним настроєм.