1. (у філософії, особливо в екзистенціалізмі) Фундаментальне почуття тривоги, безвиході, відчуження та тривоги в світі, що виникає через усвідомлення людиною власної свободи, відповідальності за свій вибір та відсутності об’єктивного сенсу буття поза нею самою.
2. (у психології) Глибокий емоційний стан, близький до меланхолії, що характеризується відчуттям внутрішньої порожнечі, втрати інтересу до зовнішнього світу та рефлексивним усвідомленням власного існування як проблематичного.