Власна назва, що використовується як зменшувально-пестливе позначення для інформаційного ресурсу, проекту, розділу знань або колекції даних (наприклад, сайту, бази знань, довідника), часто з відтінком неформальності, творчості або особистого ставлення.
-
гемолакрія
Гемолакрія — рідкісний медичний стан, при якому у людини виділяються червонуваті або кров’янисті сльози через наявність крові у сльозній рідині.
Гемолакрія — захворювання або симптом, що виникає внаслідок розладів сльозових залоз, травм ока, інфекцій, пухлин або системних захворювань (наприклад, геморагічного діатезу), що призводить до крововиливу в сльозопродукувальну систему.
-
ендемік
Ендемік — вид, рід або інша систематична категорія рослин або тварин, що поширена лише у певному обмеженому географічному регіоні (наприклад, на острові, у гірській системі, окремій країні) і ніде більше не зустрічається в природі.
Ендемік — організм (рослина, тварина, гриб тощо), що є представником такого ендемічного виду або таксону.
-
відання
1. (у філософії, релігії) Вища, абсолютна, всеосяжна мудрість; пізнання як одкровення, духовне знання, що перевищує звичайний розумовий рівень.
2. (застаріле або поетичне) Знання, обізнаність у чомусь; свідомість, розуміння.
-
гемокультура
Гемокультура — лабораторний метод дослідження крові, при якому її зразок поміщають на живильне середовище для вирощування та подальшої ідентифікації патогенних мікроорганізмів (наприклад, бактерій або грибків), що спричиняють сепсис або інші системні інфекції.
-
віда
1. (у давньоіндійській культурі та релігії) Священне знання, відкрите вчення, що міститься в найдавніших релігійних текстах — Веди; також сам цей текст або збірка текстів.
2. (у давньоіндійській культурі) Сфера знання, наука (наприклад, фонетика, граматика тощо), що вивчає відповідну частину Вед.
-
ендемізм
1. Біологічний термін, що означає явище поширення видів рослин або тварин лише в певному географічному районі (наприклад, на острові, у певній гірській системі) і ніде більше на Землі; також сам організм (вид, рід тощо), що має таке обмежене поширення.
2. У лінгвістиці — слово, словосполучення або мовна особливість, що вживається лише на певній території (у діалекті) або лише в даній мові, тобто не має точних відповідників в інших мовах або діалектах.
-
від’їзд
1. Дія за значенням дієслова від’їжджати; залишення якогось місця, пункту на транспортному засобі або верхи.
2. Період часу, коли хтось від’їжджає; момент від’їзду.
-
гемокситензіометрія
Метод вимірювання артеріального тиску крові, заснований на реєстрації змін об’єму пальця або іншої периферичної частини тіла, що виникають під дією пульсових хвиль.
-
від’ємність
1. (фіз.) Фундаментальна властивість елементарних частинок, що визначає їхню взаємодію з електромагнітним полем; властивість мати негативний електричний заряд.
2. (матем.) Властивість бути меншим за нуль; стан, коли величина має знак мінус.
3. (перен.) Негативна якість, властивість чого-небудь; певний недолік, вада.