віда

1. (у давньоіндійській культурі та релігії) Священне знання, відкрите вчення, що міститься в найдавніших релігійних текстах — Веди; також сам цей текст або збірка текстів.

2. (у давньоіндійській культурі) Сфера знання, наука (наприклад, фонетика, граматика тощо), що вивчає відповідну частину Вед.

Приклади вживання

Приклад 1:
Так, як бідний го­роб­чик по­па­деться у ру­ки хлоп’ятам та й не знає, за що над ним зну­ща­ються, а тії йо­му виспіву­ють, як жи­ди Хрис­та му­чи­ли, кру­тять да підки­да­ють уго­ру, так ся без­та­лан­на кня­ги­ня по­па­лась те­пер між ко­за­ки; і що там тії князі, се­на­то­ри да ве­ликі па­ни на­ро­би­ли, про що во­на й не віда­ла, за все те­пер одвічає. Тілько ото що посіда­ли за стіл і Шрам поб­ла­гос­ло­вив стра­ву, як ось хтось од­су­нув знад­во­ру ква­тир­ку і гук­нув на всю світли­цю: – Пу­гу!
— Куліш Пантелеймон, “Чорна рада”

Частина мови: іменник (однина) |