Словник Української Мови
1. Спеціальний пристрій або елемент конструкції, призначений для відбивання світла, звуку, тепла чи інших видів енергії або для зміни напрямку руху чогось.
2. У техніці — деталь, поверхня або пристрій, що відбиває потік рідини, газу, частинок (наприклад, у гідравлічних, парових або вентиляційних системах).
3. У побуті — синонім до слова “відбивач”, зокрема, світловідбивач на одязі або транспорті, або кухонний термін для позначення металевого листа для випікання.
1. Дія за значенням дієслів “відбивати” та “відбити”; результат такої дії — утворення відбитка, відображення, сліду.
2. У поліграфії та мистецтві: відбиток, відтиск, отриманий в результаті друкування з форми (наприклад, друкарської, гравірувальної).
3. У техніці: частина механізму, що здійснює удар або повернення (наприклад, відбив важеля, відбив замка).
4. У спорті (боротьба, бокс): прийом, яким відводять, блокують удар або захват противника.
Руйнування оболонки (мембрани) червоних кров’яних тілець (еритроцитів) з вивільненням гемоглобіну в навколишнє середовище (плазму крові, рідину).
1. Властивість рослин або тварин, що поширені лише в певному географічному регіоні (наприклад, на острові, у певній країні чи місцевості) і ніде більше не зустрічаються в природі.
2. У медицині та епідеміології — постійне, властиве певній місцевості, наявність інфекційної хвороби серед населення, що підтримується місцевими природними та соціальними умовами.
Відбатовування — процес надання чомусь форми батога (довгого гнучкого стебла, палиці або прута), подовженого й вузького обрису.
Відбатовування — дія за значенням дієслова “відбатовувати”, тобто відганяння, підганяння або покарання за допомогою батога; бичування.
Відбалансованість — стан рівноваги, злагодженості, узгодженості між частинами чогось; збалансованість.
Галузь медицини, що вивчає кров, кровотворні органи, їх будову, функції, захворювання та методи лікування.
1. Дія за значенням дієслова “відбалакувати”; тривала, інтенсивна розмова, часто з метою чогось домогтися, переконати або відволікти увагу.
2. (у лінгвістиці, фольклористиці) Спеціальна мовна практика або обрядова дія, що полягає у виголошенні певних слів, формул, замовлянь з метою лікування, захисту від хвороби або негативного впливу.
1. (у біології, екології) властивий певній обмеженій території (країні, району, острову тощо) і не поширений за її межами; місцевий. Наприклад: ендемічні види рослин, ендемічна фауна.
2. (у медицині, епідеміології) постійно існуючий на певній території серед населення, властивий даній місцевості (про захворювання, інфекцію). Наприклад: ендемічний зоб, ендемічна малярія.
1. (діал.) Дія за значенням дієслова відбавляти; відбір, відбирання чогось, позбавлення чогось.
2. (діал.) Відплата, відомщення, помста.
3. (діал.) Відгук, відлуння.