Словник Української Мови
Відмовотривкість — властивість технічних систем, пристроїв або програмного забезпечення зберігати працездатність та виконувати свої функції при виході з ладу окремих їхніх компонентів або частин.
Відмовотривкість — здатність організаційної структури, плану або процесу функціонувати та досягати поставлених цілей навіть за умови часткових збоїв або несприятливих змін у зовнішньому середовищі.
Відмовостійкість — здатність технічної системи, організації, соціальної групи тощо зберігати працездатність, функціональність та цілісність при виникненні відмов окремих її компонентів, елементів або підсистем, а також під час зовнішніх негативних впливів, криз та збурень.
Відмовостійкість — властивість інформаційних, кіберфізичних та мережевих систем протистояти, виявляти, стримувати та відновлюватися після атак, зломів або пошкоджень, що забезпечує безперервність їхньої роботи навіть у умовах часткових відмов.
Відмовостійкість — у психології та соціології: резильєнтність, здатність особистості, колективу чи суспільства адаптуватися, відновлюватися та розвиватися після пережитих стресових ситуацій, травм, втрат або серйозних випробувань.
1. Спеціалізована високовольтна електромережева конструкція (лінія електропередачі, підстанція тощо), призначена для надійного транспортування великих обсягів електричної енергії на значні відстані, часто між різними регіонами або державами, що є стратегічно важливим об’єктом енергетичної інфраструктури.
2. Власна назва конкретних стратегічних об’єктів енергетичної системи України, зокрема потужних міжсистемних ліній електропередачі високої напруги, що забезпечують синхронну роботу Об’єднаної енергосистеми України та її зв’язок з енергомережами сусідніх країн.
1. Присвійний відмінок множини іменника “генерал” — відноситься до групи осіб, які мають вище військове звання старшого офіцерського складу, або належить їм.
2. Форма родового відмінка множини прізвища “Генерал” — вказує на приналежність до родини або роду з таким прізвищем.
1. Жінка, яка відмовляється від чогось, не приймає пропозиції або запрошення.
2. Заст. Жінка, яка відмовляє (відкидає) сватання, пропозицію про шлюб.
3. Рідк. Жінка, яка займається відмовлянням (заговорами, знахарством) для лікування або зняття порчі.
1. Розмовна назва словникової статті, що містить відмінювання (відміну) слова за відмінками, числами, родами або особами, зокрема в граматичних довідниках або словниках.
2. Рідкісне позначення для граматичного довідника або таблиць, що містять зразки відмінювання слів (наприклад, іменників, прикметників, займенників).
1. Розділ електротехніки, що вивчає методи та засоби вимірювання електричної енергії, а також прилади для цих вимірювань (електричні лічильники).
2. Сукупність методів і засобів для вимірювання кількості теплової енергії, що споживається або віддається в системах теплопостачання та опалення.
1. Належний генеральші, властивий їй, що стосується генеральші.
2. Призначений для генеральші, створений для неї.
1. Дія за значенням дієслова “відмовляти”; процес або факт відмови від чогось, незгоди на щось, вираження заперечення.
2. (у лінгвістиці) Зміна слова за відмінками, відмінювання; деклінація.
1. Дія за значенням дієслова “відмовляти”; відмова, відхилення чогось, несхвалення, незгода.
2. (у спеціальному вживанні) Офіційна заява або документ, що підтверджує небажання або неможливість скористатися правом, прийняти пропозицію, посаду тощо.