Відмовостійкість — здатність технічної системи, організації, соціальної групи тощо зберігати працездатність, функціональність та цілісність при виникненні відмов окремих її компонентів, елементів або підсистем, а також під час зовнішніх негативних впливів, криз та збурень.
Відмовостійкість — властивість інформаційних, кіберфізичних та мережевих систем протистояти, виявляти, стримувати та відновлюватися після атак, зломів або пошкоджень, що забезпечує безперервність їхньої роботи навіть у умовах часткових відмов.
Відмовостійкість — у психології та соціології: резильєнтність, здатність особистості, колективу чи суспільства адаптуватися, відновлюватися та розвиватися після пережитих стресових ситуацій, травм, втрат або серйозних випробувань.