Древослів

Словник Української Мови

  • ЗВЕРТАННЯ

    1. Дія за значенням дієслова звертати — зміна напрямку руху, переорієнтація уваги, думок або дій на когось або щось.

    2. Мова, промова, висловлювання, адресоване до когось, заклик або прохання, з яким хтось звертається до іншої особи чи групи осіб.

    3. У мовознавстві: слово або словосполучення, що називає особу або предмет, до якого безпосередньо звертається мовець, і яке граматично не пов’язане з реченням, не є його членом (наприклад: “Друже, порадь мене”).

    4. У документі або діловодстві: офіційний письмовий документ (лист, запит, заява), що містить пропозицію, прохання або вимогу, спрямований до установи, організації чи посадової особи.

    5. У техніці та технологіях: процес обробки матеріалів (наприклад, на верстаті) для отримання деталей обертальної форми; один цикл роботи системи або пристрою.

  • епісилогізм

    1. У логіці: неправильний силогізм, у якому висновок не випливає з посилок або порушено правила силогістики.

    2. У риториці та літературознавстві: стилістична фігура, при якій висновок або узагальнення робиться на основі недостатніх або помилкових передумов, що створює ефект псевдологічного обґрунтування.

  • ВРЕДНИЙ

    1. Який завдає шкоди, має згубний вплив на когось або щось; шкідливий.

    2. Який містить у собі щось небезпечне, отруйне або здатне спричинити захворювання.

    3. Який перешкоджає нормальному розвитку, функціонуванню чогось; несприятливий.

    4. (Розм.) Який має злісний, неприязний намір; злий, зловмисний.

  • епісемема

    Епісемема — у лексикології: слово, яке вживається лише в одному реченні (тексті) певного автора і не закріпилося в мові як загальновживана лексична одиниця; авторський неологізм-гапакс.

    Епісемема — у семіотиці та логіці: знак або вислів, який набуває конкретного значення лише в контексті певного висловлювання або ситуації, на відміну від усталених знаків (лексем).

  • вії

    1. Множина від слова “вія” — довгі, густі волоски по краю повік у людини та деяких тварин, що захищають очі від пилу, поту та інших дрібних частинок.

    2. (переносне значення) Поетичний образ для позначення чогось дуже тонкого, ніжного, схожого на вії (наприклад, вії трави, вії інею).

    3. (застаріле, діалектне) Віття, гілля дерев, особливо тонкі, гнучкі кінці гілок; війка.

  • геродієтетика

    Геродієтетика — власна назва наукової дисципліни, присвяченої вивченню життя, творчості та історичної спадщини давньогрецького історика Геродота, якого часто називають «батьком історії».

  • віячка

    Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Яремчанській міській громаді.

  • віяння

    1. (діал.) Дія за значенням дієслова віяти; відокремлення зерна від полови шляхом підкидання його на вітрі за допомогою лопати або решета.

    2. (перен., заст.) Легкий, ніжний порив, подув (вітру, повітря).

    3. (перен., рідк.) Розповсюдження, поширення (ідей, поглядів, настроїв).

  • геродонтика

    1. Розділ стоматології, що вивчає особливості діагностики, лікування та профілактики захворювань зубів, ясен і порожнини рота у людей похилого та старечого віку.

    2. Стоматологічна допомога, орієнтована на потреби літніх пацієнтів, що враховує вікові зміни тканин, наявність загальних хронічних захворювань та специфіку лікарських взаємодій.

  • епірський

    1. Стосунковий до Епіру — історичної області на північному заході Греції та півдні Албанії; властивий цій області, що походить із неї.

    2. Стосунковий до Епірського царства (давньодержавного утворення на території Епіру) або до Епірського деспотату (середньовічної держави).