1. Виявляти героїзм, чинити героїчні вчинки; поводити себе як герой.
2. (У переносному значенні, часто іронічно) Поводити себе надмірно сміливо або удавано-хоробро, брати на себе роль героя в ситуаціях, що того не вимагають.
-
епісклера
Епісклера — шар щільної сполучної тканини, розташований між кон’юнктивою та власне склерою (білковою оболонкою ока).
-
в’юнко
В’юнко — прислівник, що вживається в українській мові для позначення манерної, витонченої, але часто надмірно м’якої та звивистої, схожої на рухи в’юна, ходи або манер рухатися.
В’юнко — прислівник, що характеризує спосіб виконання дії з хитрістю, вивертливістю, умінням викручуватися, аналогічно до того, як це робить риба в’юн.
-
геройство
1. Вчинок, пов’язаний з ризиком для життя, що виявляє мужність, відвагу та самопожертву, зазвичай на благо інших людей або високої ідеї.
2. Здатність до таких вчинків, героїчна поведінка як риса характеру; доблесть.
3. У ширшому значенні — видатний, дуже сміливий і рішучий вчинок у складних обставинах, що викликає повагу.
-
епіскеній
Епіскеній — у православному храмі: приміщення за вівтарем, що використовується як ризниця (сакристія) або для зберігання церковного начиння.
Епіскеній — у візантійській архітектурі: спеціальна прибудова (апсида) зі східного боку центральної апсиди храму, яка виконувала функцію ризниці.
-
в’юнистий
В’юнистий (від власної назви «В’юн») — стосовний до села В’юнище на Чернігівщині, пов’язаний з ним; такий, що походить із В’юнища.
В’юнистий (від власної назви «В’юн») — стосовний до річки В’юн (притока Снову), пов’язаний з нею.
-
герой
1. Людина, яка виявила виняткову мужність, стійкість і самопожертву, виконуючи важливе, часто небезпечне, суспільне або військове завдання.
2. Видатна, легендарна особа, чиї вчинки або життя залишили помітний слід в історії, культурі, мистецтві.
3. Центральний, головний персонаж художнього твору (літературного, драматичного, кінематографічного), навколо якого розгортаються основні події.
4. У переносному значенні — людина, яка викликає захоплення, є ідеалом для наслідування в певному колі або в певній ситуації.
5. У міфології та епосі — напівбожественна істота, наділена надлюдською силою, мужністю та здатністю до подвигів (наприклад, герої давньогрецьких міфів).
-
ЗВЕРТАННЯ
1. Дія за значенням дієслова звертати — зміна напрямку руху, переорієнтація уваги, думок або дій на когось або щось.
2. Мова, промова, висловлювання, адресоване до когось, заклик або прохання, з яким хтось звертається до іншої особи чи групи осіб.
3. У мовознавстві: слово або словосполучення, що називає особу або предмет, до якого безпосередньо звертається мовець, і яке граматично не пов’язане з реченням, не є його членом (наприклад: “Друже, порадь мене”).
4. У документі або діловодстві: офіційний письмовий документ (лист, запит, заява), що містить пропозицію, прохання або вимогу, спрямований до установи, організації чи посадової особи.
5. У техніці та технологіях: процес обробки матеріалів (наприклад, на верстаті) для отримання деталей обертальної форми; один цикл роботи системи або пристрою.
-
епісилогізм
1. У логіці: неправильний силогізм, у якому висновок не випливає з посилок або порушено правила силогістики.
2. У риториці та літературознавстві: стилістична фігура, при якій висновок або узагальнення робиться на основі недостатніх або помилкових передумов, що створює ефект псевдологічного обґрунтування.