В’юнкий (від “в’юн”) — такий, що стосується в‘юна, властивий в‘юну.
в’юнкий
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Їх обігнав якийсь в’юнкий шелихвіст в уніформі, в єжовськім кашкеті, в галіфе, при пістолі й з паперами в руці — він виліз із кабінки машини, супроводивши її, як виявляється. Рудий, чисто виголений, з білим ковнірцем, блискучий весь, він пішов за перегородку до чергового, що сидів за столом, а в’язні стовпилися по цей бік перегородки.
— Невідомий автор
Приклад 2:
Вогонь лiз по завiсах, в’юнкий, веселий, i вже облизував лутки знадвору. Безлиця у пiтьмi юрма здригнулась i пiшла на гуральню.
— Самчук Улас, “Марія”
Частина мови: прикметник () |