Словник Української Мови
1. Країна, де людина народилася та виросла, батьківщина, вітчина; узагальнена назва рідної землі з її народом, мовою, культурою та історичною спадщиною.
2. (у переносному, високому значенні) Уявна чи символічна духовна, культурна чи історична спільнота, з якою людина ототожнює себе за походженням або переконаннями.
1. Батьківщина, рідна земля, країна, де народилася людина або до якої вона належить за походженням; вітчина.
2. У переносному значенні — спадщина, духовні чи матеріальні цінності, отримані від попередніх поколінь.
3. (Заст.) Майно, маєток, земля, що належать батькові або успадковані від нього.
Хімічний процес, у результаті якого один епімер перетворюється на інший, зокрема зміна конфігурації при одному з кількох хіральних центрів у молекулі вуглеводу.
1. Гермелін — рід хижих ссавців родини куньових, до якого належить вид горностай (Mustela erminea).
2. Гермелін — застаріла або поетична назва самого горностая, особливо в йому зимовому білому хутрі з чорним кінчиком хвоста.
3. Гермелін — дороге біле хутро горностая, що традиційно використовувалося для оздоблення королівських та магнатських мантій.
1. Піднесений душевний стан, творчий порив, сповнений ентузіазму та емоційного підйому, що викликає бажання творити, працювати або діяти; натхнення.
2. У мистецтві та літературі — творчий імпульс, внутрішня сила, що породжує художній задум і сприяє його втіленню.
3. Застаріла форма слова “натхнення”, що вживалася в українській мові до середини XX століття та зустрічається в історичних текстах.
Віттячко — зменшувально-пестлива форма чоловічого імені Віталій, Віктор або подібних, що починаються на «Віт-»; вживається при звертанні до дитини, молодої людини або близької людини.
Віттячко — власна назва, ім’я персонажа в усній народній творчості, казках або літературних творах, що може символізувати простодушного, доброзичливого або хитрого хлопчика/чоловіка.
1. Який поєднує в собі ознаки обох статей, чоловічої та жіночої; двостатевий (про організм, особу).
2. Який стосується гермафродитизму, властивий йому.
Епімераза — власна назва роду комах родини жуків-вусачів (Cerambycidae), що походить від наукової латинської назви Epimerasa.
Власна назва села в Україні, розташованого в Бориспільському районі Київської області.
Назва річки в Україні, правої притоки річки Тетерів, що протікає у Житомирській області.
1. (істор.) Технічна назва концентрованої сірчаної кислоти (H₂SO₄), яка історично отримувалася з залізного купоросу; у сучасній термінології — застарілий синонім.
2. (переносно, книжн.) Уїдлива, отруйна критика або злісні, їдкі висловлювання, сповнені гіркоти та ненависті.