Словник Української Мови
Буква
1. Піднесений душевний стан, творчий порив, сповнений ентузіазму та емоційного підйому, що викликає бажання творити, працювати або діяти; натхнення.
2. У мистецтві та літературі — творчий імпульс, внутрішня сила, що породжує художній задум і сприяє його втіленню.
3. Застаріла форма слова “натхнення”, що вживалася в українській мові до середини XX століття та зустрічається в історичних текстах.
Приклад 1:
Як душа їх душі, підіймавсь Він тоді многі рази До найвищих піднебних висот І вітхнення, й екстази. І на хвилях бурхливих їх душ У дні проби і міри Попадав він із ними не раз У безодню зневіри.
— Франко Іван, “Мойсей”
Приклад 2:
Австрійський уряд мимо ласкавого ока, яким глядів колись на своїх “тірольців сходу”, був далекий від думки, що український те- атр може коли-небудь стати par excellence національною інститу- цією, у якій падали би іскри життя і вітхнення у збідоване й зде- зорієнтоване тоді громадянство. Зрештою тогочасний репертуар не давав приводу до ніяких по- боювань.
— Невідомий автор