постаріти

Приклад 1:
сидячи на лаві спостерігати як сходять квіти… і як вони розквітають… ще діждатися щоб сподобались… а потім нарвати букет… а потім одну лише квітку… і постаріти… ДОРОГА КВІТІВ чепурний садок з вітерцем… дикі трави… запалі могилки зітхання… — отут завершується дорога квітів… 218 довершив загорожу замкнув браму ще перевірив а чи немає де щілини і сидів і сидів… чекаючи на того хто нібито мав прийти та звільнити його… я прийду до тебе і тобі буде добре а хто прийде до мене? не тільки ніхто ще й сам я покину себе… осіннє сонце повне порожніх гнізд… живу як оса — на одному промені… тінь з будинку навпроти… крило кажана… жовті кігті на підвіконні… щоб прогнати ти наливаєш… п’єш з гранчака поволі — і він розгортається: двері і двері… але це дуже далеко особливо як дивитись на світло… тебе нема а лист на пошті… мов смужка світла у ледь прочинені двері… тебе нема а лист на пошті… стою невпізнаний тобою бо кожен лист то інше запитання в анкеті що її заповнюю на пошті… 220 сміх фіалкових жінок зароджується у квітнику — подарунок прірви… НЕНАПОВНЕНИЙ БАСЕЙН я чекав побачити глибину але блакитні кахлі потріскались… в тріщинах проросли топольки і це схоже на луки де вода одступила… хіба ти вже забув розкіш шовкових бризок і зграї намистин рибин червоних?
— Тютюнник Григорій, “Вир”