Словник Української Мови
1. Високий ступінь майстерності у володінні технікою якоїсь мистецької, спортивної або ремесничої діяльності, що виявляється у легкій, бездоганній та вражаючій виконавській техніці.
2. Надзвичайна вправність, швидкість і точність у виконанні будь-якої, часто дуже складної, роботи чи дії.
Дочка Геракла (міфічного героя давньогрецької міфології).
1. Стосунковий до епідемії; властивий епідемії, що має характер епідемії.
2. Такий, що часто повторюється, поширюється, стає масовим явищем (переносно).
Музикант, який досконало володіє технікою гри на музичному інструменті, демонструючи виняткову майстерність, артистизм та виконавську культуру.
Наука, що вивчає закономірності виникнення, поширення та згасання інфекційних захворювань серед населення, а також розробляє методи профілактики та боротьби з ними.
Розділ медицини, що займається вивченням причин, механізмів передачі та профілактики масових захворювань, як інфекційних, так і неінфекційних (наприклад, серцево-судинних, онкологічних).
1. Виконавець (музикант, співець, танцюрист тощо), який володіє високою технікою майстерності, що дозволяє йому вільно та бездоганно виконувати найскладніші твори або елементи мистецтва.
2. Людина, яка досягла високого рівня майстерності в якійсь галузі діяльності, демонструє виняткову вправність і тонке відчуття матеріалу.
3. (У переносному значенні) Той, хто вдало, майстерно щось робить, часто з відтінком хитрого або недобросовісного виконання (наприклад, віртуоз обману).
Похідне прізвище, утворене від імені Гераклій, що вказує на належність до роду або на синівський зв’язок (типовий словотвірний формант -ович).
Прізвище українського поета, перекладача та громадського діяча Івана Гераклійовича (Яна Геракліуша, 1734–1809).
1. Стосовний до епідеміології — науки, що вивчає закономірності виникнення та поширення масових захворювань (епідемій) і способи боротьби з ними.
2. Пов’язаний з поширенням та контролем епідемій, властивий їм.
1. Технологія створення віртуальних (логічних) версій комп’ютерних апаратних ресурсів, програмного забезпечення, мереж або операційних систем, що дозволяє на одній фізичній машині запускати кілька ізольованих середовищ або пристроїв.
2. Процес абстрагування фізичних об’єктів, ресурсів або процесів шляхом створення їх програмних (цифрових) моделей або симуляцій, які функціонують аналогічно реальним.
1. Філософсько-психологічна категорія, що означає потенційний, можливий стан об’єкта або явища, який не є актуальним у даний момент, але може бути реалізованим за певних умов; існування в можливості, а не в дійсності.
2. У сучасній технологічній термінології — штучно створене за допомогою комп’ютерних засобів середовище або реальність, яка імітує фізичну присутність у реальному або уявному світі та дозволяє взаємодіяти з ним (наприклад, віртуальна реальність).
3. У розмовній мові — характеристика чогось, що існує не в матеріальній, а в цифровій формі, часто в мережі Інтернет, але має ознаки реального (наприклад, віртуальна спільнота, віртуальне спілкування).