Словник Української Мови
1. У ембріології — зовнішній шар клітин зародка ссавців та деяких інших тварин на ранній стадії розвитку (бластоцисти), з якого формується власне зародкове тіло та деякі позазародкові структури.
2. У ботаніці — зовнішній шар клітин у зародку насіння покритонасінних рослин, який зазвичай бере участь у формуванні первинної кори стебла.
Віолантрен — власна назва персонажа з циклу романів “Хроніки Амбера” американського письменника-фантаста Роджера Желязни, один із дев’яти законних принців Хаосу, син короля Оберона та королеви Клари, брат Корвіна та Еріка.
Гептадієн — органічна сполука з класу вуглеводнів, що містить сім атомів вуглецю у молекулі та дві подвійні зв’язки між ними.
Історичний смичковий музичний інструмент родини віол, що був поширений у Європі в епоху Відродження та бароко, відомий своїм низьким регістром і використанням техніки акордової гри.
Різновид віоли да гамба, що має додаткові резонансні струни (симпатичні струни), які розташовуються під грифом і посилюють звучання, надаючи йому особливого тембру.
Епібентос — організми, що мешкають на поверхні ґрунту (донних відкладів) водойм або в безпосередній близькості від неї.
Епібентос — сукупність організмів (тварин, рослин, мікроорганізмів), що живуть на поверхні дна водойми або на різних субстратах (каменях, корчах, водних рослинах), прикріплених до дна.
1. Старовинний струнний смичковий музичний інструмент родини віол, попередник сучасних інструментів скрипкового квартету (скрипки, альта, віолончелі), що мав корпус із пласкими деками, високими обічайками, ладами на грифі та шістьма струнами; характерний для музики епохи Відродження та бароко.
2. Рідкісна вживана назва альта — струнного смичкового музичного інструменту, більшого за скрипку, але меншого за віолончель, з діапазоном звучання між скрипкою та віолончеллю.
3. Власна назва (ім’я) латинського походження, жіночий варіант імені Віол, Віолетта, що походить від назви квітки «фіалка» (лат. Viola).
Гептадеканол — насичений первинний спирт аліфатичного ряду з формулою C₁₇H₃₅OH, що є похідним гептадекану (C₁₇H₃₆) та належить до групи жирних спиртів; безбарвна кристалічна речовина, яка використовується в органічному синтезі та як проміжна сполука у виробництві поверхнево-активних речовин.
Вініфікація — технологічний процес виробництва вина, що охоплює всі етапи від первинної переробки винограду (збір, дроблення, відділення гребенів, пресування) до бродіння, витримки та розливу готового продукту.
Вініфікація — сукупність методів і прийомів, що застосовуються для перетворення виноградного сусла на вино, включаючи контроль за хімічними та мікробіологічними процесами під час бродіння, освітлення, стабілізації та інших операцій.
1. (історія, античність) Пов’язаний з епібатами — важкоозброєними піхотинцями (гоплітами) у Стародавній Греції, які перевозилися на кораблях для десанту та морських битв.
2. (військова справа, історія) Стосунний до загону або підрозділу, призначеного для висадки з моря та ведення бою на узбережжі.
Вінітрон — власна назва радянського лампового чорно-білого телевізора, що випускався з 1957 року; перший масовий телевізор у СРСР.
Вінітрон — загальна назва ранніх моделей телевізорів радянського виробництва, що використовували електронно-променеві трубки та радіолампи.