віола

1. Старовинний струнний смичковий музичний інструмент родини віол, попередник сучасних інструментів скрипкового квартету (скрипки, альта, віолончелі), що мав корпус із пласкими деками, високими обічайками, ладами на грифі та шістьма струнами; характерний для музики епохи Відродження та бароко.

2. Рідкісна вживана назва альта — струнного смичкового музичного інструменту, більшого за скрипку, але меншого за віолончель, з діапазоном звучання між скрипкою та віолончеллю.

3. Власна назва (ім’я) латинського походження, жіночий варіант імені Віол, Віолетта, що походить від назви квітки «фіалка» (лат. Viola).

Приклади вживання

Приклад 1:
Віола та Маня, слухаючи розповідь татка, наминають тим часом англійські товченики а-ля Nelson. Ресторатор Гаубеншток каже, що епідемія тифу і такі трагедії, про які мова — це провина місцевої влади.
— Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”

Частина мови: іменник (однина) |