Епісемема — у лексикології: слово, яке вживається лише в одному реченні (тексті) певного автора і не закріпилося в мові як загальновживана лексична одиниця; авторський неологізм-гапакс.
Епісемема — у семіотиці та логіці: знак або вислів, який набуває конкретного значення лише в контексті певного висловлювання або ситуації, на відміну від усталених знаків (лексем).