Древослів

Словник Української Мови

  • гармонічність

    1. Властивість або стан гармонійного, що характеризується внутрішньою узгодженістю, збалансованістю всіх частин, пропорційністю та цілісністю, що викликає відчуття краси та миру.

    2. У музиці: благозвучність, приємна на слух узгодженість звуків, тонів або акордів; властивість музичного твору або його фрагмента, заснована на законах гармонії.

    3. У мистецтві та естетиці: художня цілісність твору, досягнута завдяки пропорційному поєднанню, рівновазі та взаємній відповідності його елементів (форми, кольору, композиції тощо).

    4. У філософії та житті: внутрішня та зовнішня злагода, рівновага, відсутність конфліктів; принцип ідеальної взаємодії та єдності різних поча́тків.

  • електрогриль

    Електрогриль — побутовий прилад для приготування їжі (м’яса, риби, овочів тощо) шляхом смаження або запікання на розжареній поверхні, що нагрівається за допомогою електрики.

    Електрогриль — спеціалізоване обладнання (промислове або ресторанне) для приготування страв на грилі, що працює на електричній енергії.

  • височінь

    1. Власна назва гірського масиву в Українських Карпатах, частина Східних Бескидів, розташована між річками Стрий та Мізунка.

    2. (заст., поет.) Висота, високе місце; небесна височінь, небосхил.

  • гармонічно

    1. Узгоджено, злагоджено, у повній відповідності та збалансованості між частинами чогось, створюючи єдине ціле.

    2. Мелодійно, благозвучно, приємно для слуху (про звучання, музику).

    3. (У мистецтві) З дотриманням принципів гармонії, збалансовано поєднуючи елементи форми, кольору, композиції.

  • електрографія

    1. Метод реєстрації електричних потенціалів, що виникають у різних органах тіла (наприклад, серці, мозку), за допомогою спеціальних приладів; електродіагностика (найчастіше у складеному терміні, наприклад, електрокардіографія).

    2. Застарілий спосіб копіювання оригіналів, заснований на використанні електричних явищ та світлочутливих матеріалів.

    3. Розділ фізики, що вивчає явища та процеси, пов’язані з електризацією тіл, особливо при їх терті.

  • височок

    1. Зменшувально-пестлива форма від слова “висота”: невелика висота, підвищення місцевості, пагорб.

    2. Власна назва географічних об’єктів (гір, пагорбів, урочищ), населених пунктів або їхніх частин, що розташовані на підвищенні (наприклад, село Височок).

  • височина

    1. Височина — підвищена ділянка земної поверхні, що має відносно плоску вершину та чітко виражені схили; пагорб, горбиста місцевість, плато.

    2. Височина — географічна назва, що позначає конкретний регіон, край або історичну область, розташовану на підвищеній місцевості (наприклад, Волинська височина, Подільська височина, Аравійська височина).

  • гармонічний

    1. Який відповідає законам гармонії (у 1-му значенні); сповнений гармонії, злагоди; що викликає відчуття внутрішньої врівноваженості та цілісності.

    2. У музиці: пов’язаний із гармонією (у 2-му значенні); що стосується співзвуччя тонів, акордів та їх послідовностей.

    3. У математиці: пов’язаний із гармонійними коливаннями або функціями; такий, що описується синусоїдальним законом.

  • електрографічний

    1. Стосуючись до електрографії — методу реєстрації електричних потенціалів, що виникають у живому організмі (наприклад, електрографічне дослідження мозку).

    2. Пов’язаний із електрографією як технологією копіювання документів за допомогою електричних зарядів (наприклад, електрографічний спосіб друку).

    3. Стосуючись до електрографії в мистецтві — техніки створення образів на зарядженій поверхні за допомогою порошкоподібного пігменту.

  • висотування

    1. Власна назва села в Україні, що розташоване в Івано-Франківській області, Калуському районі.

    2. (рідко, спец.) Дія за значенням дієслова “висотувати”; процес створення висотних споруд або надання будівлі великої кількості поверхів.