Словник Української Мови
1. Піддаватися перевірці, контролю на достовірність, правильність або відповідність певним критеріям; бути підтвердженим шляхом зіставлення з автентичними даними або фактами.
2. Отримувати офіційне підтвердження свого статусу, прав або повноважень від уповноваженої інстанції.
3. У технічних та інформаційних системах — проходити процедуру встановлення істинності даних або ідентифікації.
1. (діал., рідк.) Те саме, що вертіти — надавати обертального руху, крутити, обертати навколо осі або в різних напрямках.
2. (у спеціальному вживанні, зазвичай у третій особі однини) У виразі “як верне” або “що верне” — означає “як вийде”, “що буде”, “що станеться” (виражає невизначеність результату).
1. Перевіряти, встановлювати істинність, правильність або точність чогось, підтверджувати щось на основі фактів, доказів або авторитетних джерел.
2. У техніці, інформатиці та документальному обігу: проводити процедуру офіційного підтвердження відповідності даних, обладнання чи процесу встановленим вимогам, стандартам або оригіналу.
Етилмеркурхлорид — токсична органічна сполука ртуті (C₂H₅HgCl), яка раніше використовувалася як фунгіцид для протруювання насіння сільськогосподарських культур.
1. Який містить глину або складається з неї; багатий на глину.
2. Який має властивості, схожі на глину (щодо ґрунту, породи); важкий, щільний, в’язкий.
1. Стосунний до вертепу як народного лялькового театру, що діяв у XVI—XIX ст., пов’язаний із його виставами, персонажами або традиціями.
2. Стосунний до вертепу як різдвяної композиції з фігурками, що зображують сцену народження Ісуса Христа в печері (ясел).
3. Перен. Злий, підступний, лихий, вартий засудження (за аналогією з негативними персонажами вертепної драми).
1. (про обліковий запис, сторінку в соціальних мережах тощо) Такий, що пройшов офіційну процедуру підтвердження достовірності та належності конкретній особі, організації або бренду, що зазвичай позначається спеціальним значком.
2. (про інформацію, дані, факт) Такий, що перевірений, підтверджений авторитетним джерелом або встановлений як істинний, достовірний.
3. (у техніці, науці) Такий, що пройшов верифікацію — процедуру експериментального або логічного перевіряння, спрямовану на встановлення відповідності об’єкта, процесу або системи заданим вимогам, специфікаціям або стандартам.
1. Стосується вертебрології — галузі медицини, що вивчає причини, діагностику та лікування захворювань хребта.
2. Пов’язаний із діагностикою та терапією патологій хребта та його структур (хребців, міжхребцевих дисків, зв’язок, суглобів, нервів).
1. Прикметник до іменника “верифікація”. Призначений для верифікації, тобто перевірки, встановлення істинності або підтвердження відповідності чогось певним критеріям, стандартам або документам.
2. У спеціальних сферах (техніка, інформаційні технології, дипломатія, фінанси) — що стосується процесу офіційного підтвердження, контролю або перевірки на відповідність. Наприклад: верифікаційний протокол, верифікаційний код, верифікаційний процес.
1. Мінерал, глиниста порода, що використовується для виготовлення цегли, керамічних виробів тощо; сировина для гончарства.
2. (у геології) Різновид глинистої гірської породи, зокрема щільна, кам’яниста глина.
3. (діал.) Місцевість, багата на поклади глини; глинище.