гармонічність

Значення

1. (Філософія) –

   Властивість або стан гармонійного, що характеризується внутрішньою узгодженістю, збалансованістю всіх частин, пропорційністю та цілісністю, що викликає відчуття краси та миру.

2. (Мистецтво) –

   У музиці: благозвучність, приємна на слух узгодженість звуків, тонів або акордів; властивість музичного твору або його фрагмента, заснована на законах гармонії.

3. (Мистецтво) –

   У мистецтві та естетиці: художня цілісність твору, досягнута завдяки пропорційному поєднанню, рівновазі та взаємній відповідності його елементів (форми, кольору, композиції тощо).

4. (Філософія) –

   У філософії та житті: внутрішня та зовнішня злагода, рівновага, відсутність конфліктів; принцип ідеальної взаємодії та єдності різних поча́тків.

Правопис та відмінювання