Словник Української Мови
Буква
1. Який відповідає законам гармонії (у 1-му значенні); сповнений гармонії, злагоди; що викликає відчуття внутрішньої врівноваженості та цілісності.
2. У музиці: пов’язаний із гармонією (у 2-му значенні); що стосується співзвуччя тонів, акордів та їх послідовностей.
3. У математиці: пов’язаний із гармонійними коливаннями або функціями; такий, що описується синусоїдальним законом.
Приклад 1:
В електронній теорії дисперсії о п- тичний електрон розглядається як згаса ю- чий гармонічний осцилятор, тобто як еле к- трон, що коливається і поступово віддає свою енергію середовищу та на випром і- нювання. Для атомів з одним оптичним елек – троном expe −= і exnP 0e −= , де e – абсо- лютна величина заряду електрона, x – змі- щення електрона під дією електри чного поля світлової хв илі.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 2:
Ìîíþøêà “Галька”, як і взагалі вся творчість Станіслава Монюшка, буде завсіди близька нашому серцю та мила для нашого вуха чисто з ог- ляду на мелодичне і ритмічне багатство чи з огляду на тональну свою систему і гармонічний підклад – що так сильно споріднені, ба й – живцем нагадують красу нашої народної пісні. На Монюшкові слідні впливи української народної музики.
— Невідомий автор, “021 Charnetskii Stepan Istoriia Ukrayinskogo Teatru V Galichini Tech”