1. Власна назва гірського масиву в Українських Карпатах, частина Східних Бескидів, розташована між річками Стрий та Мізунка.
2. (заст., поет.) Висота, високе місце; небесна височінь, небосхил.
височінь
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
А мрійлива його думка сама собою линула кудись у надхмарну височінь або ген-ген за синє море. В усякім разі він був радий, що Володимирова похмурість пропала.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: іменник (однина) |