височінь

[ʋɪsot͡ʃinʲ] Іменник

Буква:В

Значення

  1. (Геологія) –

    Власна назва гірського масиву в Українських Карпатах, частина Східних Бескидів, розташована між річками Стрий та Мізунка.

  2. (Література) –

    (заст., поет.) Висота, високе місце; небесна височінь, небосхил.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. височінь, р. височіні, д. височіні, з. височінь, о. височінню, м. височіні, к. височіне

Синоніми & Антоніми

Синоніми

Більше записів