Древослів

Словник Української Мови

  • двовалентність

    1. (у хімії) Здатність атома, молекули або хімічного елемента утворювати хімічні зв’язки з двома атомами водню або з еквівалентною кількістю інших атомів; властивість бути двовалентним, тобто мати валентність, рівну двом.

    2. (у логіці та семантиці) Властивість предиката (присудка) вимагати для утворення завершеного висловлювання наявності двох аргументів (наприклад, суб’єкта та об’єкта); двомісність.

    3. (у психології, соціології) Внутрішня суперечливість, подвійність почуттів, установок або оцінок щодо одного об’єкта, коли він одночасно викликає дві протилежні емоційні реакції (наприклад, любов і ненависть).

  • виглядіти

    1. (док., перех.) Уважно дивлячись, розгледіти, помітити когось, щось; вистежити, вишукати поглядом.

    2. (док., перех.) Довгим спостереженням, очікуванням досягти появи когось, чогось; вичекати, видивлятися.

    3. (док., перех.) У результаті догляду, турботи надати комусь, чомусь належного, охайного вигляду; виголодити, вичесати тощо.

    4. (док., перех.) Розм. Отримати, добути щось бажане (часто з труднощами); виблагати, випросити.

  • виглядатися

    1. (док. виглянути) Визирати, показуватися звідкись, з-за чогось; виходити на поверхню, ставати видимим.

    2. (док. виглядіти) Розг. Проводити час, виглядаючи когось, чекаючи на появу кого-небудь; виглядати.

    3. (док. виглядіти) Розг. Виглядати якимось чином, справляти певне враження; мати той чи інший вигляд.

  • двобічність

    1. Властивість або стан того, що має дві сторони, дві поверхні або дві протилежні частини; двосторонність.

    2. Взаємність, двосторонній характер стосунків, дій, зобов’язань тощо (наприклад, між державами).

  • виглядати

    1. Мати певний зовнішній вигляд, справляти візуальне враження; здаватися на око.

    2. Намагатися побачити когось або щось, вдивлятися, визирати з метою побачити.

    3. Чекати, сподіватися на появу когось або чогось; вичікувати.

    4. Розмовляти, доглядати, опікуватися кимсь або чимсь (заст., діал.).

    5. У значенні безособової форми “виглядає”: бути ймовірним, логічно випливати з обставин.

  • двобійник

    1. Учасник двобою, поєдинку між двома суперниками (зазвичай зі зброєю).

    2. Той, хто постійно з кимось суперечить, сперечається, полемізує.

  • виглушитися

    1. Втратити гостроту, ясність сприйняття, стати менш чутливим, притупитися (про органи чуття, зокрема слух).

    2. Стати менш виразним, помітним, втратити інтенсивність (про відчуття, почуття, явища).

    3. Розм. Стати менш кмітливим, спритним унаслідок віку, втоми тощо; затупитися.

  • двобій

    1. Змагання, боротьба або сутичка між двома суперниками, сторонами (наприклад, поєдинок лицарів, дуель, спортивне зіткнення двох команд або спортсменів).

    2. (переносно) Суперечка, полеміка, словесна сутичка між двома людьми або групами з протилежними поглядами.

    3. (історичне, військове) Бій, сутичка між двома військовими підрозділами, кораблями, літаками тощо.

  • двобортність

    Властивість одягу, що має два ряди ґудзиків і дві бортні половинки, які застібаються навхрест.

    Конструктивна особливість верхнього одягу (піджака, пальта, плаща тощо), при якій ліва половинка полиці накладається на праву і застібається двома рядами ґудзиків.

  • виглушити

    1. Зробити глухим, позбавити слуху; також переносно: зробити нечутним, приглушити звук чогось.

    2. У техніці: зменшити інтенсивність звуку, шуму або вібрації за допомогою спеціальних пристроїв, матеріалів або конструктивних рішень; заглушити.

    3. Переносно: придушити, знищити, не дати розвинутися (про почуття, думку, явище тощо).