Значення
- (Хімія) –
(у хімії) Здатність атома, молекули або хімічного елемента утворювати хімічні зв’язки з двома атомами водню або з еквівалентною кількістю інших атомів; властивість бути двовалентним, тобто мати валентність, рівну двом.
- (Лінгвістика) –
(у логіці та семантиці) Властивість предиката (присудка) вимагати для утворення завершеного висловлювання наявності двох аргументів (наприклад, суб’єкта та об’єкта); двомісність.
- (Психологія) –
(у психології, соціології) Внутрішня суперечливість, подвійність почуттів, установок або оцінок щодо одного об’єкта, коли він одночасно викликає дві протилежні емоційні реакції (наприклад, любов і ненависть).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. двовалентність, р. двовалентності, д. двовалентності, з. двовалентність, о. двовалентністю, м. двовалентності, к. двовалентносте