Словник Української Мови
1. Повністю перетворюватися на гниль, розкладатися під дією гниття, втрачати первісну структуру внаслідок цього процесу.
2. Виїдатися, руйнуватися зсередини внаслідок гниття (про деревину, тканину тощо).
3. У техніці та промисловості — видаляти внутрішній шар металу (наприклад, з труб) шляхом хімічного розчинення або витравлювання.
1. (розм.) Довести себе до виснаження, знемоги через надмірну роботу, поспіх або інші напружені дії; загнатися.
2. (рідк.) Вирушити кудись швидко, поспішаючи; погнатися.
Двовірш — найменша строфічна одиниця в поезії, що складається з двох рядків, які об’єднані римою та зазвичай є завершеною за змістом частиною віршованого твору.
Двовірш — окремий, самостійний вірш, що складається лише з двох рядків (наприклад, епіграма, мініатюра).
1. Примусово змусити когось покинути певне місце, прогнати; звільнити з посади, з роботи.
2. Випустити, видалити назовні (газ, дим, повітря тощо).
3. Розігнати, змусити швидко рухатися (про тварин, транспорт).
4. Розмовне: виготовити, зробити щось швидко або у великій кількості.
5. Діал. Виростити (про рослини).
1. Релігійна практика, при якій одночасно сповідуються дві різні релігії або вірування, часто поєднуючи елементи християнства з язичницькими або іншими культами.
2. Історична назва для синкретизму в релігійному житті Русі-України після офіційного хрещення, коли нарівні з християнством тривалий час зберігалися язичницькі звичаї та обряди.
3. У переносному значенні — лицемірство, нещирість у переконаннях, коли людина публічно демонструє одні погляди, а таємно дотримується інших.
1. Стосунний до вигнанців, властивий вигнанцям; такий, що стосується перебування на вигнанні.
2. Призначений для вигнанців, створений вигнанцями; пов’язаний з діяльністю або життям вигнанців.
1. Релігійна практика, при якій одночасно сповідуються дві різні релігійні системи або вірування, часто поєднуючи елементи християнства з дохристиянськими, язичницькими культами та обрядами.
2. Історичний стан у процесі християнізації, коли формальне прийняття нової віри (християнства) поєднувалося з фактичним збереженням та виконанням традиційних язичницьких обрядів і уявлень.
3. У ширшому, переносному значенні — внутрішня роздвоєність, сумніви у переконаннях, коли людина одночасно дотримується суперечливих принципів або ідей.
1. Той, кого примусово видалили, вислали з певної території, місця проживання або спільноти; виселений, вигнаний на заслання.
2. Той, кого насильно змусили піти, відігнали або віддалили; випроваджений, прогнаний.
3. У релігійному контексті — той, в кого, за віруваннями, вселилися злі духи, яких потім вигнали (екзорцизм); одержимий, але звільнений від нечистої сили.
Двовідсотковість — власна назва політичного та суспільного явища в Україні, що характеризує ситуацію на початку 2000-х років, коли рівень довіри суспільства до основних політичних інститутів (зокрема, парламенту, уряду, партій) стабільно перебував на дуже низькому рівні, близькому до 2%, що свідчило про глибоку кризу легітимності влади.
Двовідсотковість — період в історії України (приблизно 2001–2004 роки), коли більшість політичних сил не мали значної підтримки населення, а їхні рейтинги коливалися навколо позначки у 2%, що призвело до формування парламентської більшості з коаліції дрібних фракцій та стало однією з передумов Помаранчевої революції 2004 року.
1. (розм.) Показатися, вийти назовні, з’явитися на очах у когось; виглянути.
2. (перен., розм.) Виявити себе, проявити свої якості або наміри.
3. (заст.) Подивитися на себе, оглянути себе (наприклад, у дзеркалі).