1. Релігійна практика, при якій одночасно сповідуються дві різні релігійні системи або вірування, часто поєднуючи елементи християнства з дохристиянськими, язичницькими культами та обрядами.
2. Історичний стан у процесі християнізації, коли формальне прийняття нової віри (християнства) поєднувалося з фактичним збереженням та виконанням традиційних язичницьких обрядів і уявлень.
3. У ширшому, переносному значенні — внутрішня роздвоєність, сумніви у переконаннях, коли людина одночасно дотримується суперечливих принципів або ідей.