Словник Української Мови
Буква
Двовірш — найменша строфічна одиниця в поезії, що складається з двох рядків, які об’єднані римою та зазвичай є завершеною за змістом частиною віршованого твору.
Двовірш — окремий, самостійний вірш, що складається лише з двох рядків (наприклад, епіграма, мініатюра).
Приклад 1:
Коли я про це роздумував, згадав грецький двовірш, який я переклав на латинську мову і заучив, коли був в лаврѣ святаго Сергіа3. Оскільки цей двовірш досить витончений, ми перекладемо його тут:: Τής ώρας άπόλαυε, διέρχεται πάντα τάχιώτα: “Εν θέρος έξ έρίφου τραχύν εφηκε τράγον, Лови час, бо все швидко старіє: Одне літо козля перетворює в кошлатого цапа.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 2:
З’ Сковорода приписує цей двовірш Лєсажу. Він зустрічається у “Поетиці” Митрофана Довгалевського, яка викладалася в Києво-Могилянській академії у 1737-1738 pp.
— Тютюнник Григорій, “Вир”