Словник Української Мови
Буква
1. Примусово змусити когось покинути певне місце, прогнати; звільнити з посади, з роботи.
2. Випустити, видалити назовні (газ, дим, повітря тощо).
3. Розігнати, змусити швидко рухатися (про тварин, транспорт).
4. Розмовне: виготовити, зробити щось швидко або у великій кількості.
5. Діал. Виростити (про рослини).
Приклад 1:
На судилищі, влаштованому у трудовому колективі, одному піднести руку за колегу, якого наказано вигнати з роботи. Виступити як свідок у суді й у вічі неправедним суддям сказати Правду.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Вiн цього сподiвався, що таки Денис колись пiд’юдить батька вигнати його, — вiн певний був, що батько це говорив з направи. Ну, та не таке вже воно й лихе.
— Невідомий автор