Значення
- (Лінгвістика) –
Властивість або стан того, що має дві сторони, дві поверхні або дві протилежні частини; двосторонність.
- (Юриспруденція) –
Взаємність, двосторонній характер стосунків, дій, зобов’язань тощо (наприклад, між державами).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. двобічність, р. двобічності, д. двобічності, з. двобічність, о. двобічністю, м. двобічності, к. двобічносте