1. Властивість або стан того, що має дві сторони, дві поверхні або дві протилежні частини; двосторонність.
2. Взаємність, двосторонній характер стосунків, дій, зобов’язань тощо (наприклад, між державами).
двобічність
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |