Словник Української Мови
1. Дворядка — українська народна пісня, побудована на двох рядках тексту, які часто утворюють стилістичну або змістовну цілісність; характерна для фольклорної творчості, зокрема колядок, щедрівок, веснянок.
2. Дворядка — віршований розмір або строфа, що складається з двох рядків (двохвірш, дистих).
3. Дворядка — музичний інструмент (тип гармоніки), у якого два ряди кнопок (голосів) на правій клавіатурі.
1. Виносити, вивалювати щось важке, громіздке, зазвичай з метою звільнення місця або створення безладу.
2. Розповсюджувати, викладати велику кількість інформації, думок, образів тощо (часто з відтінком негативного оцінювання).
3. Розміщувати, ставити щось важке або громіздке незграбно, з труднощами.
Дворушничання — дія за значенням «дворушничати»; поведінка, діяльність або ставлення, характерні для дворушника — людини, яка зраджує, порушує присягу або зобов’язання, переходить на бік ворога.
Дворушничання — публічна або таємна підтримка, співпраця або пропаганда позиції, дій агресора (зазвичай Російської Федерації) у шкоду національним інтересам України, особливо в контексті збройної агресії; колабораціонізм.
1. (розм.) Насилу, з труднощами вибиратися, вилізати звідкись; видиратися.
2. (перен., розм.) З великими зусиллями, з труднощами долати перешкоди, виходити зі скрутного становища.
1. Виконати, зобразити гримасу (переважно про актора, артиста).
2. (переносно) Надати чому-небудь викривленого, карикатурного вигляду; спотворити.
1. Жінка, яка зраджує своїй державі, переходячи на бік ворога під час війни або конфлікту; зрадниця, колаборантка.
2. (Переносно) Жінка, яка діє двоїсто, нещиро, зраджує принципам або обіцянкам; дволика особа.
1. (розм.) Насилу, з великими зусиллями вирватися, вивільнитися з чиїхось рук або з якогось обхвату.
2. (перен., розм.) З великими труднощами звільнитися від когось, чогось, позбутися чогось небажаного.
Дворушництво — політична практика, коли особа, організація або держава одночасно демонструє вірність або співпрацює з двома ворогуючими сторонами, часто таємно підтримуючи одну з них, а формально — іншу; поведінка, що характеризується подвійною лояльністю або зрадою.
Дворушництво — (заст., іст.) звичай, правові норми або суспільне явище в Україні XVI–XVIII століть, пов’язане з можливістю переходити козацькій старшині, шляхті та міщанам з підданства одного феодала в інше, що часто використовувалося для політичного маневрування між Річчю Посполитою та Московською державою.
1. (рідко) Викривляти обличчя, гримасувати, робити гримаси.
2. (переносно, розм.) Виражати щось (часто неприємне, зле) мімікою обличчя; показувати свої почуття або наміри через вираз обличчя.
1. Історична особа, яка під час визвольних змагань або громадянських конфліктів діяла двусмыслено, формально перебуваючи в одному таборі, але таємно співпрацюючи з протилежним, часто з корисливих мотивів.
2. Переносно — людина, яка веде подвійну гру, лицемірно дотримується двох протилежних позицій або таємно працює на дві сторони; двофазник, дводушник.