Словник Української Мови
1. Ботанічна характеристика рослин, що мають два типи листків на одному екземплярі — наприклад, плавучі та занурені, або ювенільні та дорослі.
2. У переносному значенні — дволикість, нещирість, лицемірство, здатність змінювати поведінку або думки залежно від обставин.
1. Дієслово доконаного виду до “вигрібати”; очистити, звільнити від чого-небудь за допомогою гребка, рухом на себе (наприклад, вигребти сміття з ями, вигребти бруд з кутка).
2. Вибрати, витягти щось звідкись, зазвичай ретельно або повністю (наприклад, вигребти всі документи з шафи, вигребти гроші з кишені).
3. У переносному значенні: отримати, добути щось із зусиллям, часто про інформацію, гроші або інші ресурси (наприклад, вигребти з пам’яті деталі, вигребти з когось правду).
4. У спорті (академічне веслування): пройти, подолати на човні певну відстань, веслуючи (наприклад, вигребти два кілометри до острова).
Властивість або стан, коли щось поділяється на два розряди, класи або категорії; подвійна класифікація.
У математиці та інформатиці: характеристика системи числення, кодування або класифікації, що використовує лише два різних значення, стани або символи (наприклад, 0 і 1 у двійковій системі).
1. Який очищений від чогось шляхом вигрібання; той, що вигребено.
2. Уживається як друга частина складених слів для позначення повного видалення вмісту чогось (наприклад, добре вигребений).
1. Так, що приносить вигоду, користь; вигідно, прибутково.
2. Так, що виявляє чи підкреслює переваги, сильні сторони; вигідним чином (про зовнішність, подачу тощо).
1. (лінгвістика) Властивість двоскладних слів мати два розділи, тобто дві фонетичні частини, кожна з яких містить один наголошений склад (наприклад, “по-віль-но”, “на-вчаль-ний”).
2. (заст., граматика) Властивість деяких слів або форм вживатися з двома окремими відмінковими закінченнями або мати подвійне відмінювання.
Дворогість — властивість кристалів мати дві вершини, що утворюються внаслідок подвійного променезаломлення.
1. (про гроші, майно) Повернути собі втрачене в грі, виграти стільки, щоб покрити попередні програші.
2. (розм.) Довести гру до кінця, закінчити грати; провести час у грі, награтися.
Дворогосподарство — історична назва системи землекористування в Україні XVI–XVIII століть, при якій селянин був змушений працювати певну кількість днів на землі феодала (панщина) та на власному наділі.
Дворогосподарство — господарський устрій, заснований на одночасному існуванні двох основних секторів: приватновласницького (поміщицького) та селянського, що були тісно пов’язані панщинною повинністю.