Значення
- (Лінгвістика) –
(лінгвістика) Властивість двоскладних слів мати два розділи, тобто дві фонетичні частини, кожна з яких містить один наголошений склад (наприклад, “по-віль-но”, “на-вчаль-ний”).
- (Лінгвістика) –
(заст., граматика) Властивість деяких слів або форм вживатися з двома окремими відмінковими закінченнями або мати подвійне відмінювання.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. двороздільність, р. двороздільності, д. двороздільності, з. двороздільність, о. двороздільністю, м. двороздільності, к. двороздільносте